Остарбайтер

Так, можливо, нас не сильно «вставляе» чоловiк, котрий сидить навпроти на «побаченнi наослiп», що органiзувало нам вкрай дороге агентство з пiдбору вiдповiдних кандидатiв. Однак його «беха», знак зодiаку, фертильний вiк i квартира в центрi столицi – цiлком пiдхожi. Себто – сповна. Бо «сповна» – це бiльш вiдповiдний термiн для всiеi цiеi «довбаноi» надсучасноi ситуацii знайомств. І нас вже «не гребе», що нас «не вставляе» (вибачте за тавтологiю). Та й «вставляе» нас, вочевидь, вже iнше.

Те, що до кохання немае нiякого стосунку.

Однак, шановнi, ця книжка не про такi союзи. Цей роман про Кохання. Котре здебiльшого всупереч. Так, я знаю, таке вже трапляеться нечасто. І зовсiм воно не гарантуе вiчного, а подекуди навiть швидкоплинного щастя… Та й титани разом з трансформерами, либонь, всi вимерли. Однак… Може ще хтось впiзнае себе?…

I

За Паганини длиннопалым

Бегут цыганскою гурьбой —

Кто с чохом чех, кто с польским балом,

А кто с венгерской немчурой.

    Й. Мандельштам

Якщо вдивлятись у лiве вiкно навпроти, то можна було побачити, як юна особа робить собi педикюр, зручно вмостившись на пiдвiконнi. Вона акуратно зрiзала нiгтi, пiдпираючи однiею рукою колiно i роблячи iншою короткi «чик-чик» ножицями з круглими пластиковими наконечниками. Вiн придивився: «Тi наконечники кольору Тiффанi[1 - Колiр Тiффанi (англ. Tiffany blue) – особливий вiдтiнок блакитного, наближений до бiрюзового.

Названий на честь фiрми «Тiффанi», яка використовувала цей колiр як брендовий.], чи бузкового, майже такого, як у Врубеля з Третьяковки, там, на другому поверсi галереi, якщо пiти направо[2 - Йдеться про картину Михайла Врубеля «Бузок».]?».

Антiн готував млинцi, повсякчас матюкаючись, бо зазвичай цим вранiшнiм ритуалом опiкувалась Лiза. Вiн неумiло наливав на пательню погано збовтану жижу з яець, борошна i цукру, яку Лiза вмiла перетворювати на тоненькi прозорi кола його персонального вранiшнього щастя.

Антiн намагався вiдтворити тi кола, а насправдi – те вiдчуття задоволеностi, яке його переповнювало весняними недiльними ранками, коли лiзинi теплi руки по-материнськи вiдсовували ковдру i ставили на лiжко бiля його сонного лиця цiлу миску отих млинцiв. Вiн вдихав iхнiй аромат. І той запах будив його замiсть будильника. Мiж млинцями Лiза зазвичай розмiщувала рожевi пласти полуничного конфiтюру.