Остарбайтер

«Не розумiють – не розумiють – не розумiють…» – дзиготить в антiниному вусi й вiн прокидаеться нарештi з тяжкого задушливого сну, в якому вiн бачив рiдний дiм. Антiн машинально вимикае будильник, ляскаючи його по металевiй кришцi й «не-розумiють-не-розумiють-не-розумiють» враз припиняеться.

П’ючи каву i похапцем зав’язуючи шнурки на кедах, Антiн усвiдомив, що вчора вiн так напився, що майже проспав свою щоденну каторгу. У вухах i досi дзенькае «не-розумiють-не-розумiють-не-розумiють» дешевий вчорашнiй алкоголь, а в очах фея Дiнь-Дiнь розмахуе перед самим його носом бензиново-райдужними крильцями.

Але треба щонайшвидше бiгти.

Не зважай, Антiн. Бiжи, як то – Лола, бiжи[25 - Йдеться про фiльм «Бiжи, Лоло, бiжи».]. Бо виконроб, твiй начальник, такий веселий i здавалося б безтурботний чеченець, прожене тебе, «как-пiть-дать», пiд три чорти. Бо твiй лiмiт запiзнень вичерпано.

* * *

– Значить так. Робитимеш з гiпсу погруддя Шевченка, – задоволено проказала усмiхнена, дуже огрядна жiнка, нiби обдарувала Максима пачкою знецiнених в умовах окупацii карбованцiв.

 – У нас е виробничо-художнi майстернi, котрi конче потребують таких майстрiв, як ти.

– Та я ж нiколи такого не робив? – знiтився хлопець. – Зате я знаю нiмецьку…

– Так. Мовчати! – враз змiнилась на обличчi й строго вигукнула жiнка i склала руки на грудях. Розкiшнi рукави ii вишиванки напнулися на руках, пiдкреслюючи дебелiсть ii кiнцiвок. – Розвiв тут менi, панiмаеш, демагогiю.

Ти ж сам казав, що збирався в медичний, а батько травматолог?

– Це так, – погодився Максим.

– Ну от. Значить впораешся з гiпсом, – винесла вердикт спiвробiтниця кадрiв Киiвськоi мiськоi управи, котра опiкувалася населенням Киева пiд окупацiею. – І то, юначе (вона нахилилася до Максима, майже торкаючись своiм чималим бюстом i дихнула на нього цибулею), то тобi така преференцiя – бо ти щирий украiнець. Всiляким зросiйщеним мiстянам i евреям-торгашам роботи не даю.

Так i знай. А як же арбайтскарте[26 - Посвiдчення особи, де на розграфлених сторiнках щотижня мав ставитися службовий штамп про перебування на роботi.]– ii нiхто не вiдмiняв i без неi вiдправлять або мости будувать, або прямiсiнько в Германiю! А то дорога, кхм, не дуже близька.

Вона клiпнула кiлька разiв i масним голосом продовжила:

– Загалом слухай, бери направлення i сунь у майстерню. Матимеш законнi двiстi окупацiйних рублiв на мiсяць.