Остарбайтер

Все вiдбувалося, немов в повiльнiй зйомцi кiно. І злодюжцi майже вдалося пограбувати фрiца, однак iнший нiмецький офiцер в чорних оксамитових навушниках вiд морозу i з общипаною гускою пiд пахвою став на завадi. Вiн схопив невдаху за руку i вигукнув, смiючись: «русiше вундер!». Обидва нiмцi обмiнялися зверхнiми поглядами й пiлот щосили пхнув безхатченка в спину, не приховуючи свое презирство.

На мить Сiнний затих в очiкуваннi, що ж буде далi? Чи не почнуть стрiляти господарi всесвiту в натовп? Вже гримiли масовi розстрiли за партизанське свавiлля i саботаж.

Однак трапилося саме те, що мало трапитися, зважаючи на нiмецький педантизм i передбачуванiсть реакцii. Здавалося, нiби вони для кожноi дii мали iнструкцii. Свiй протокол. І крадiжка каралася стратою. Молодий арiець з пронизливо-синiми холодними очима, немов в Снiговоi королеви, витяг «парабеллум» i безпомилково поцiлив у скроню хлопця, що так i лежав на снiгу, закриваючи голову руками. Тодi вiн врештi повалився на бiк i з його голови витекла тонка цiвка кровi.

Базар принишк i всi його вiдвiдувачi намагались не дивитися на вбитого. Розмови стихли й люди стояли непорушно.

За якусь мить до пiлота, що вкладав в кобуру свого пiстолета пiсля виконаноi роботи, пiдiйшов точно такий самий нiмецький пiлот (здавалося, нiби вони близнюки) i кинув на мертве хлопчаче тiло чималого яскраво-червоного «пiвника» на паличцi, вiдлитого зi староi, запатентованоi ще за царя, форми. Знову почулося оте «русiше вундер». Нiмцi розреготалися.

Вiдвiдувачi Сiнного намагалися не дивитися на мертве тiло. І всi, немов ляльки в театрi пiд чуйним керiвництвом ляльковода, продовжували рухати кiнцiвками, роблячи такi звичнi, вивiренi, бездумнi, ритмiчнi рухи…

Життя, загалом, тривало. Дуже швидко тривало.

Бiля ворiт чистильник чобiт, кавказець в строкатих, на протигазнiй ватi ерзац-валянках, заправлених в саморобнi чунi з автокамерноi гуми, заходився запопадливо ритмiчно чистити блискучi чоботи «хазяiв свiту» по черзi закордонною «ерi», бо, позаяк його послугами наразi користувались лише нiмецькi офiцери, довоенна вакса – «гуталiн» давно вичерпалася…

Максим ковтнув слину, спостерiгаючи, як дворняга хапае того «пiвника», що нiмецький пiлот кинув в снiг до мертвого безпритульного.