Остарбайтер

– Ну Бродський – то найвищий пiлотаж. А Маяковський, Блок, Цветаева?

– І ще це, – кепкував Антiн, – «буря мглою небо кроет»… Майже раннiй Бродський)) Продовжуючи ряд: Ахматова, Гумiльов. Симпатично, але не те.

– Ахах… Майже)) Мандельштам?

– Визнаю: не читав. Хотiв було запитати: Шевченко, Стус? Але ти напевне не читала… Труднощi перекладу)

– Труднощi, звичайно)), – вiдповiла спiвбесiдниця i, надiславши уривок з вiрша Мандельштама «За Паганiнi довгопалим», додала: – Не Бродський звичайно, але тонко, поетично…

Антiн вирiшив не залишатись в боргу i враз знайшов в iнтернетi й кинув уривок вiрша свого земляка Вертинського:

На солнечном пляже в июне

В своих голубых пижама

Девчонка – звезда и шалунья —

Она меня сводит с ума.

Под синий berceuse океана

На желто-лимонном песке

Настойчиво, нежно и рьяно

Я ей напеваю в тоске:

«Мадам, уже песни пропеты!

Мне нечего больше сказать!

В такое волшебное лето

Не надо так долго терзать!

Я жду Вас, как сна голубого!

Я гибну в любовном огне!

Когда же Вы скажете слово,

Когда Вы придете ко мне?»

И, взглядом играя лукаво,

Роняет она на ходу:

«Вас слишком испортила слава.

А впрочем… Вы ждите… приду!..»

Спiвбесiдниця видалась з характером i немало здивувала Антiна своею вiдповiддю:

– Жорсткостi б краплю… Вогню…

Будь, пожалуйста, послабее.

Будь, пожалуйста.

И тогда подарю тебе я чудо запросто.

И тогда я вымахну – вырасту, стану

особенным.

Из горящего дома вынесу тебя, сонную.

Я решусь на все неизвестное, на все

безрассудное —

в море брошусь, густое, зловещее,

и спасу тебя!..

Это будет сердцем велено мне,

сердцем велено…

Но ведь ты же сильнее меня,

сильней и уверенней!

«Ого… – подумав Антiн. – А з нею е про що говорити». І несподiвано для себе вiдчув, як напружуеться прутень в штанях вiд оцього «Жорстостi б каплю. Вогню». І продовжив спiлкування з iще бiльшим запалом:

– Намагався скопiювати й вислати «в бананово-лимонному Сингапурi»… Складно з гаджетами)))

– Тут натренованiсть потрiбна)) Зараз сама знайду.

На певний час запала тиша. Антiн спiймав себе на тому, що всмiхаеться, дивлячись у вiкно i, аби бути напоготовi й не гаяти часу на приготування снiданку, аби вiдразу вiдповiсти на повiдомлення, п’е сире яйце, замiсть того, щоб з нього приготувати яешню.

Телефон знову дзенькнув:

– Складно читаеться. Менi здаеться це гарно слухати у виконаннi поета.