Рілла з Інглсайду

Усе було просто iдеально.

– Не люблю я такого, – зiтхнула панна Олiвер. – Все таке зловiсне. Ідеальнiсть – це подарунок богiв, певна компенсацiя за те, що буде. Я так часто за цим спостерiгала, що вже й не звертаю уваги, коли люди кажуть, що все було iдеально. Проте червень був красивим.

– Але не таким уже й цiкавим! – вiдповiла Рiлла. – У Гленi за весь рiк хiба що старша панна Мед зомлiла в Церквi. Інодi менi б хотiлося, щоб хоч раз сталося щось цiкаве.

– Не варто такого хотiти.

Хвилюючi речi для когось мають гiркий присмак. Яким гарним видасться лiто для веселих Інглсайдських мешканцiв! А я нудитимуся у Лоубрiджi!

– Ви ж часто навiдуватиметеся до нас, правда? Думаю, цього лiта буде багато веселощiв, але я, як завше, буду триматися осторонь. Жахливо, коли всi вважають тебе маленькою дiвчинкою, хоча це насправдi не так, правда?

– У тебе ще багато часу, щоб вирости, Рiлло. Не намагайся чимшвидше попрощатися з юнiстю. Вона проходить надто швидко.

Ти доволi скоро почнеш смакувати життя.

– Смакувати життя! Я хочу його iсти пригоршнями, – смiючись, закричала Рiлла. – Я хочу все… все, що може мати дiвчинка. Наступного мiсяця менi виповниться п’ятнадцять, нiхто бiльше не зможе сказати, що я дитина. Чула, хтось якось казав, що роки з п’ятнадцяти до дев’ятнадцяти – найкращi в життi дiвчини. Я проведу iх чудово, просто наповню iх веселощами.

– Немае потреби думати про те, що ти робитимеш – ти, певне, цього не зробиш.

– Ох, але як весело про це думати, – скрикнула Рiлла.

– Ти не думаеш нi про що, окрiм веселощiв, мавпеня, – терпляче зауважила панна Олiвер, помiтивши, яке красиве пiдборiддя в Рiлли. – Ну, а що ще робити в п’ятнадцять? Але ти ж не хочеш iти в коледж цього року?

– Нi… нiколи. Я не хочу. Менi все одно на всi цi науки й вчення, якими так переймаються Нан i Дi. П’ятеро з нас уже ходять в коледж. Цього точно досить. У кожнiй сiм’i мае бути неук.

А я дуже навiть хочу бути неуком, якщо стану красивим, популярним i чудовим неуком. Я не можу бути розумною. У мене взагалi немае талантiв, а Ви й уявити не можете, як це зручно. Нiхто й не очiкуе, що я займатимуся тим, що менi не до душi. А ще я не зможу бути дружиною-домогосподаркою чи куховаркою. Я ненавиджу шити, прибирати, i якщо вже Сьюзан не змогла навчити мене пекти бiсквiти, нiхто не зможе. Тато каже, що я не працюю, навiть не пряду.