Рілла з Інглсайду

– Ти хочеш сказати, що справдi б пiшов у рядах добровольцiв, якби не твоя щиколотка? – недовiрливо спитала вона.

– Звичайно ж, пiшов. Побачиш, тисячi пiдуть. Б’юсь об заклад, Джем пiде… Волтер ще надто слабкий для цього, думаю. І Джеррi Мередiт… вiн пiде! А я ще переживав, що не гратиму в футбол цього року.

Рiлла була надто здивованою, аби щось вiдповiсти. Джем… i Джеррi! Нiсенiтницi! Тато й пан Мередiт цього нiколи не дозволять. Вони ще коледж не закiнчили. Ох, чому ж Джек Елiот не приберiг цi новини при собi?

Марк Воррен пiдiйшов i запросив ii на танець.

Рiлла пiшла, знаючи, що Кеннету байдуже, пiде вона чи залишиться. Ще годину тому на пiщаному пляжi вiн дивився на неi так, наче вона була для нього всiм свiтом. А тепер стала нiким. Його думки поглинула Велика Гра, яку iмперii зiграють на вкритих кров’ю полях… Гра, у якiй жiноцтво не зможе взяти участь. Жiнкам, думала нещасна Рiлла, доведеться сидiти й заливатися слiзьми вдома. Але усе це – дурiсть. Кеннет не пiде… вiн сам визнав… Волтер не зможе… дякувати Богу…а Джем i Джеррi мають хоч крихту розуму. Вона не хвилюватиметься… вона насолоджуватиметься вечором. Але яким дивним був Марк Воррен! Як вiн невмiло виконував па! Ну чому, Бога ради, цi хлопцi намагаються танцювати й не знають азiв танцю? І в кого взагалi ноги такi великi, як човни? От вiн ще й врiзався з нею в когось! Нiколи бiльше вона з ним не танцюватиме!

Вона танцювала з iншими, хоча увесь запал десь зник, i вона вiдчула, як боляче натерли ноги ii туфельки. Кеннет, схоже, пiшов… принаймнi його нiде не було видно.

Їi першу вечiрку зiпсовано, хоча певний час вона здавалася прекрасною. Голова болiла…ноги горiли. Але найгiрше було попереду. Вона спускалася вниз зi своiми друзями, що жили по той бiк гаванi, до скелястого пляжу, де вони всi ще затрималися на кiлька танцiв. Було прохолодно й приемно, усi втомилися. Рiлла сидiла тихо, не беручи участi у жвавiй розмовi. Вона була рада, коли хтось гукнув, що човни вiдправляються на iнший бiк гаванi. З маяка долинали звуки смiху. Кiлька пар ще кружляли в павiльйонi, проте натовп розвiявся. Рiлла оглянулася, шукаючи групу Глена. І не побачила нiкого. Вона побiгла до маяка. Там теж нiкого з Глена не було. Налякана, вона кинулася до сходiв на скелях, до пiднiжжя яких поспiшали гостi з того берега гаванi. Вона могла розгледiти човни внизу… де Джем?… де Джо?

– Ну, Рiлло Блайт, я думала, ти уже давно поiхала додому, – мовила Мерi Венс, шаллю вказуючи на човен, який вiдпливав протокою.