Рілла з Інглсайду

Сьюзан так нiколи й не доiла того кусня… а то був красномовний доказ кардинального перевороту всерединi цiеi жiнки, адже Сьюзан вважала страшною образою для цивiлiзованого суспiльства надкусити й не доiсти. То було навмисне марнотратство, якого вона не могла терпiти.

Джем знову пiшов до телефона.

– Я повинен подзвонити до будинку пастора. Джеррi теж захоче пiти.

Тодi уже Нан скрикнула «Ох», наче в неi встромили ножа, i вибiгла з кiмнати. Дi кинулася за нею. Рiлла звернулася до Волтера, аби знайти хоч якусь розраду, але вiн поринув у глибокi роздуми, якi не могла подiлити.

– Гаразд, – промовив Джем так холодно, наче вiн уточнював деталi пiкнiка. – Я думав, ти зможеш… так, сьогоднi ввечерi… о сьомiй… зустрiнемося на станцii. Бувай.

– Панi лiкарко, люба, – мовила Сьюзан, – скажiть, що це сон. Я сплю… чи нi? Невже цей хлопчик розумiе, що говорить? Вiн хоче пiти записатися в солдати? Тiльки не кажiть, що iм потрiбнi такi дiти, як вiн! Та це свавiлля! Ви з лiкарем цього не дозволите!

– Ми не можемо його зупинити, – захлинаючись, вiдповiла панi Блайт, – О, Гiлберте!

Лiкар Блайт обiйшов дружину, нiжно взяв ii за руку й подивився в теплi сiрi очi, в яких вiн лише один раз бачив таке поеднання болю й благання.

– Невже ти хочеш, аби вiн залишився, Енн… коли iншi йдуть… коли вiн вважае, що це його обов’язок… невже ти змусиш його вчинити так егоiстично й невеликодушно?

– Нi…нi! Але… ох… наш первiсток… вiн же iще хлопчик… Гiлберте… я спробую бути мужньою, але потiм… зараз я не можу.

Лiкар з дружиною вийшли з кiмнати. Джем пiшов… Волтер пiшов… Ширлi встав i теж попрямував кудись. За спорожнiлим столом сидiли Рiлла й Сьюзан, дивлячись одна на одну. Рiлла ще не плакала… вона була надто приголомшена, аби дати волю сльозам. А тодi вона побачила, як плаче Сьюзан… Сьюзан, у якоi Рiлла нiколи навiть сльозинки на обличчi не бачила.

– Сьюзан, вiн справдi пiде? – спитала вона.

– Це… це… це… просто безглуздо, ось що, – вiдповiла Сьюзан.

Вона втерла сльози, рiшуче ковтнула й встала.

– Пiду мити посуд. Потрiбно ж помити, навiть якщо всi зiйдуть з розуму. Ну-ну, люба, не плач. Джем, напевне, пiде… але вiйна не триватиме довго, тож вiн навiть не встигне до неi наблизитися. Нам потрiбно взяти себе в руки, щоб не тривожити твою бiдолашну маму.