Рілла з Інглсайду

Рiлла сидiла й безпорадно дивилася на дитину. Абсурдно вважати, що вона зможе про неi пiклуватися. Але… про неi хвилювалася бiдолашна мала слабка й уже смертельно втомлена мама… i ця страшна стара Мег Коновер.

– Сьюзан, а що потрiбно робити з дитям? – меланхолiйно спитала вона.

– Ти повинна щодня пильнувати, аби дитинi було тепло й сухо, мити ii, переконатися, що вода не загаряча й не захолодна, а ще годувати кожнi двi години. Якщо починаються кольки, класти на животик щось гаряче, – якось мляво й рiвно вiдповiла Сьюзан.

Маля знову заплакало.

– Певне, воно зголоднiло… треба його погодувати, – з вiдчаем у голосi промовила Рiлла. – Сьюзан, скажи, що менi дiстати, я дiстану.

Прислухаючись до iнструкцiй Сьюзан, дитинi зготували порцiю молока й води, пляшечку взяли в кабiнетi лiкаря. Тодi Рiлла витягла дитину зi супницi й погодувала ii. Вона принесла з горища старий кошик, у якому сама лежала в дитинствi, i вклала туди немовля, яке в ньому й заснуло. Вона занесла супницю в комору. А тодi сiла все обдумати.

Добре все обмiркувавши, вона пiдiйшла до Сьюзан. Дитя саме прокинулося.

– Подивлюся, що я можу зробити, Сьюзан. Я не дозволю бiдолашнiй маленькiй крихiтцi повернутися до панi Коновер. Розкажи менi, як ii покупати й одягти.

Пiд керiвництвом Сьюзан, Рiлла скупала дитину. Сьюзан не наважувалася допомагати, лише давати поради, оскiльки лiкар сидiв у вiтальнi й мiг зазирнути будь-якоi митi. Сьюзан уже з досвiду знала, що коли лiкар Блайт щось вирiшив, то так воно й мае бути.

Рiлла зцiпила зуби й продовжила. Боже милий, скiльки ж складок i вигинiв у тiеi дитини? Ну, i як же ж ii тримати. Ох, а якщо вона впустить дитину у воду… яке воно хитке! І ще б те дитя так не кричало! Як така крихiтка може наробити стiльки шуму. Та ii пронизливi крики було чути по всьому Інглсайду – вiд пiдвалу до горища.

– Невже я роблю дитятi так боляче, Сьюзан? – з жалем спитала вона.

– Нi, люба. Бiльшiсть дiтей страшенно ненавидять купатися. Ти справжня молодець, як на початок.

Тримай руку пiд його спинкою, що б ти не робила, i залишайся незворушною.

Залишатися незворушною! Пiсля кожного руху Рiллу заливало потом. Коли дитина була суха, одягнена й ненадовго заспокоiлася, втомлена Рiлла, тримаючи наступну пляшечку, буквально валилася з нiг.

– А що робити з ним ввечерi, Сьюзан?

Минув час, а дитина й далi ii лякала, про нiч взагалi думати було нестерпно.

– Постав кошика на стiльчик бiля свого лiжка й накрий його.