Веселкова Долина

Та яка то була сiм’я! Згадавши про них по дорозi, панна Корнелiя встигла кiлька разiв несхвально похитати головою.

Сьюзан Бейкер та Енн, у минулому вiдома як Енн Ширлi, побачили ii, сидячи на великiй верандi Інглсайду й насолоджуючись чарами сутiнкового сяйва, солодким спiвом сонних вiльшанок, що посвистували помiж кленового вiття, i танцем нарцисiв, якi розвiвалися на вiтрi побiля староi яскраво-червоноi цегляноi стiни.

Енн сидiла на сходах, обхопивши руками колiно, i в цих легких сутiнках виглядала настiльки по-дiвчачому, наскiльки лиш може собi дозволити багатодiтна мати; а ii прекраснi сiро-зеленi очi, зверненi в бiк дороги з гаванi, були як завжди сповненi невгамовного iскорки мрii.

Позаду неi, у гамаку, згорнулася Рiлла Блайт – пухкеньке, вгодоване дитя шести рокiв, наймолодша з iнглсайдських дiтей. Вона мала кучеряве руде волосся й карi очi, зараз так мiцно стиснутi, що навколо аж залягли кумеднi маленькi зморшки – ось так Рiлла завжди спала.

Ширлi, котрого в сiм’i знали як «маленького смаглявого хлопчика», спав на руках у Сьюзан.

У нього було каштанове волосся, темно-карi очi й смаглява шкiра з дуже рум’яними щiчками, i до нього Сьюзан вiдчувала особливу любов. Енн довго не могла стати на ноги пiсля його народження, тож Сьюзан дбала про дитинча з такою нестримною нiжнiстю, якоi в неi не викликав ще нiхто з дiтей, хоч якими дорогими ii серцю вони були. Лiкар Блайт казав, що, якби не вона, Ширлi б не вижив.

– Я дала йому життя так само як i ви, панi Блайт, люба,  – любила повторювати Сьюзан.

– Вiн так само мое дитя, як i ваше.

І справдi, саме до Сьюзан Ширлi завжди бiг, щоб вона поцiлувала набитi гулi, заколисала до сну й захистила вiд заслуженого прочухана. Сьюзан сумлiнно шмагала усiх решту дiтей Блайтiв, коли вважала, що це потрiбно для iхнього блага, але Ширлi вона нiколи не шмагала i його матерi не дозволяла цього робити. Одного разу, коли лiкар Блайт його вiдшмагав, Сьюзан була страшенно обурена.

– Цей чоловiк вiдшмагав би й ангела, панi Блайт, люба, – гiрко заявила вона й пiсля того кiлька тижнiв не пекла для бiдолашного лiкаря пирогiв.

На час вiдсутностi подружжя Блайтiв вона забрала Ширлi зi собою в будинок свого брата, у той час, як решта дiтей поiхали до Ейвонлi, i тi три блаженнi мiсяцi вiн цiлковито належав лише iй. Однак Сьюзан була дуже рада повернутися до Інглсайду, де всi любi ii серцю люди були поряд. Інглсайд був ii свiтом, у якому iй належала верховна влада.