Веселкова Долина

А з акуратно заплетеними косами Мерi взагалi виглядала цiлком прийнятно. Як товаришка по грi вона теж iм чудово пiдходила, адже знала кiлька нових i захопливих iгор, а iсторiям ii нiколи не бракувало перчинки. Насправдi деякi ii вислови навiть змушували Нан та Дi поглядати на неi скоса. Вони були не зовсiм певнi, що подумала б iхня мати про нову товаришку, та добре розумiли, якою була б думка Сьюзан. Та Мерi ж була гостею в пасторському домi, тож не могла бути лихою.

Коли настав час лягати спати, дiти зiткнулися з однiею проблемою: де ж мала спати Мерi?

– Ти ж знаеш, ми не можемо постелити iй у кiмнатi для гостей, – збентежено сказала Фейт Унi.

– У мене у волоссi нiчого немае! – ображено вигукнула Мерi.

– О, та я не ЦЕ мала на увазi, – запротестувала Фейт. – У кiмнатi для гостей страшенний розгардiяш. Мишi прогризли велетенську дiрку в перинi й улаштували собi там нору. Ми про це й не знали, аж доки тiтка Марта минулого тижня не вклала преподобного пана Фiшера з Шарлоттауна спати в тiй кiмнатi. ВІН же скоро про все дiзнався! А тодi татовi довелося покласти його у свое лiжко й пiти спати на диванi в бiблiотецi.

Тiтка Марта поки ще не мала часу привести до ладу те лiжко, тож там не можна спати НІКОМУ, незалежно вiд того, наскiльки чисте у вас волосся. А наша кiмната така маленька, та й лiжко невеличке, тому разом спати не вийде.

– Я можу переночувати на копицi сiна в тiй старiй стодолi, якщо позичите менi якусь ковдру, – по-фiлософськи мовила Мерi. – Минулоi ночi було прохолодно, та я спала й на гiрших лiжках.

– О, нi-нi, так не можна, – вiдказала Уна. – Фейт, у мене е план. Пам’ятаеш той старий тапчан на горищi, зi старим матрацом, який залишився ще вiд колишнього пастора? Давай вiзьмемо туди постiль iз кiмнати для гостей i вкладемо Мерi там. Ти ж не проти спати на горищi, Мерi? Воно якраз над нашою кiмнатою.

– Менi будь-яке мiсце пiдiйде. Ой, та я нiколи в життi не мала нормального мiсця для спання. У панi Вайлi я спала в комiрцi над кухнею. Влiтку крiзь дiри в даху на мене падав дощ, а взимку – снiг.

А за лiжко менi правила копиця сiна на пiдлозi. Тож менi вже все одно, де спати.

Горище пасторського дому було низьким, видовженим i затiненим, а в обгородженому кутi на пiддашшi стояло лiжко, яке й застелили для Мерi вишуканими пiдшитими простирадлами й вишитою ковдрою, котрi колись iз такою гордiстю вишивала Сесiлiя Мередiт спецiально для гостьовоi кiмнати в новому домi й котрi пережили навiть досить сумнiвне прання тiтки Марти.