Енн з Лопотливих Тополь

Ще трохи вiд бабусi тiтки Чаттi!»

III

Лопотливi Тополi,

провулок Примар,

Саммерсайд

25 жовтня

«Гiлберте, КОХАНИЙ!

Уяви собi! Я побувала в гостях у Кленовому Пагорбi!

Панна Еллен власноруч написала запрошення. Ребекка Дью була неймовiрно схвильована… адже вона все не вiрила, що Прингли колись мене помiтять. А ще вона була твердо переконана, що менi нема чого радiти.

– Вони затiяли щось лихе, нутром чую! – вигукнула вона.

У мене самоi дiйсно було схоже передчуття.

– З’явiться до них виключно у своему якнайкращому вбраннi, – скомандувала Ребекка Дью.

Тож я вирядилася в кремову муслiнову сукенку у фiалки й зачесалася на новий лад, зробивши продiл на чолi. Виглядае страшенно привабливо.

Дами з Кленового Пагорба по-своему чарiвнi. Я б iх полюбила – якби на те iхня воля. Кленовий Пагорб – величний фешенебельний особняк, навколо якого туляться дерева, i до якого нiяк не пасуе означення «пересiчний». Там, у фруктовому саду серед сизих хвиль полину бiля парадних дверей знаходиться велика бiла дерев’яна фiгура жiнки зi знаменитого корабля капiтана Абрагама, ‘‘Пiди-І-Поклич-Їi’’, яку першi Прингли привезли у свою нову домiвку бiльше нiж сто рокiв тому.

Ще один iхнiй предок брав участь Мiнденькiй битвi[5 - Мiнденська битва – одна з битв Семилiтньоi вiйни (1759), перемогу в якiй досi щороку 1 серпня згадують деякi британськi пiдроздiли (прим. пер.).], а його меч висить тепер на стiнi у вiтальнi поруч iз портретом капiтана Абрагама Капiтан Абрагам – iхнього батька, i вони страшенно цим пишаються, чого навiть не приховують.

Над старими чорними камiнними полицями з рельефом висять розкiшнi дзеркала, стоiть кришталева ваза з восковими квiтами, картини, де красуються численнi вiтрильники з минулих епох, вiнок з пасмами кожнiсiнького Прингла, великi ракушки, а на лiжку в гостьовiй спальнi – клаптикова ковдра, всiяна вiзерунком з дрiбнесеньких крил.

Ми сидiли у вiтальнi на крiслах XVIII столiття з червоного дерева. Стiни тут були оздобленi шпалерами в срiбну смужку.

Важкi парчевi штори на вiкнах. Мармуровi столи, на одному з яких – чудова копiя вiтрильника з пурпуровим остовом й пiд бiлоснiжними парусами, ‘‘Пiди-І-Поклич-Їi’’. Велетенський скляний канделябр, увесь у пiдвiсках, що звисае зi стелi. Кругле дзеркало з годинником у центрi… рiч, колись привезена капiтаном Абрагамомiз «заморських краiв». Усе це – неймовiрно. Хотiлося б менi, щоб i в домi нашоi мрii було щось схоже.