Енн з Лопотливих Тополь

Бiля парадного входу панна Сара… що не мала нi найменших проблем зi слухом пiд час розмови… на хвильку вiдвернулася й витягла зi свого ридикюля клаптик паперу, помережаний гострим витонченим почерком.

– Я тодi майже забула… ми якось обiцяли панi Мак-Лiн рецепт фунтового кексу. Можете iй передати його? І сказати, що дуже важливо, аби тiсто впрiло… просто обов’язково. Еллен, твiй чепчик з одного боку нерiвно сидить. Краще поправ його, поки ми не вийшли. Ми… ми трохи перехвилювалися, поки збиралися.

Енн розповiла вдовам i Ребеццi Дью, що вiддала старий бортовий журнал Ендi Брюса паннам з Кленового Пагорба, а вони прийшли подякувати. Таке пояснення мало вгамувати iх цiкавiсть, хоча в Ребекки Дью постiйно було таке вiдчуття, наче за тим вiзитом крилося щось бiльше… набагато бiльше. Удячнiсть за старий вицвiлий щоденник, на якому виднiлися залишки тютюну, нiзащо не привела б саму панну Сару Прингл пiд параднi дверi Лопотливих Тополь. Тут крилося щось серйознiше… набагато серйознiше!

– Пiсля цього вiзиту я неодмiнно вiдчинятиму тi дверi раз на день! – поклялася Ребекка.

 – Просто щоб час вiд часу практикувати. Я там ледь не простяглася, коли вони таки пiддалися. Ну, що б там не було, тепер у нас е рецепт фунтового кексу. Тридцять шiсть яець! Якби ви позбулися Того Котиська й дозволили менi завести курей, ми б змогли раз на рiк дозволити собi принглiвський кекс.

Виголосивши це, Ребекка Дью помарширувала на кухню й поквиталася з долею тим, що налила Тому Котиську молока, знаючи, що йому хотiлося печiнки.

Вiйнi Принглiв i Ширлi настав край. Тiльки Прингли знали справжню причину, проте саммерсайдцi зрозумiли, що панна Ширлi сама-одна якимось дивним чином приборкала цiлiсiнький клан, що вiдтодi злагiднiв, мов ягня. Наступного дня Джен знову з’явилася на уроках i на очах усiх учнiв сумирно вибачилася перед Енн. Вiдтодi вона стала зразковою ученицею, а кожен юний Прингл наслiдував ii приклад. Що ж до старших Принглiв, то iх ворожiсть зiйшла, як уранiшня роса.

Скарг на дисциплiну чи непосильне домашне завдання як i не бувало. Бiльше нiяких майстерних тонких шпильок вiд Принглiв. Вони буквально змагалися, хто буде з Енн люб’язнiшим. Без Енн не вiдбувалося жодних танцiв чи походiв на ковзанку. Бо, хоч той згубний щоденник потрапив у полум’я, куди його власноруч кинула панна Сара, прочитаного не зiтреш, а в панни Ширлi було що розказати, якби iй раптом схотiлося.