Енн з Інглсайду

Ця Сьюзан… без капелюшка… у ii сивому волоссi заплуталося сiно… ii ситцеве рожеве плаття поблякло й вкрилося плямами. А обличчя!

– Сьюзан! Що сталося? Сьюзан!

– Маленький Джем зник!

– Зник! – Енн витрiщилася, наче ведмiдь на зорi. – Тобто? Вiн не мiг зникнути!

– Але зник, – видихнула Сьюзан, заламуючи руки. – Вiн сидiв на сходах, коли я пiшла в Глен. Я повернулася засвiтло… а його вже не було. Спочатку я не злякалася… але нiде не могла його знайти. Я обшукала кожну кiмнату в будинку… вiн сказав, що хоче втекти з дому.

– Нiсенiтницi! Вiн би такого не зробив, Сьюзан. Ти надаремне переживаеш. Вiн мае бути десь тут… вiн, певне, заснув… вiн точно десь тут.

– Я дивилася всюди… всюди. Я обнишпорила весь сад, шукала в сараi. Ви тiльки погляньте на мое плаття… Я пам’ятаю, вiн колись казав, що, певне, це дуже весело – спати на сiновалi. І тому я пiшла туди… i провалилася в дiру в кутку просто на ясла конюшнi… а там ще й гнiздо з яйцями було. Менi просто пощастило, що я не зламала ногу… якщо ще може щастити, коли маленький Джем загубився.

Енн нiяк не могла змусити себе хвилюватися.

– Думаете, вiн таки пiшов з хлопцями в Гарбоу, Сьюзан? Ранiше вiн нiколи не виявляв такого непослуху, але…

– Нi, нiколи, панi лiкарко, люба… це благословенне ягнятко завжди було слухняним. Коли перевернула все догори дригом, а його нiде не було, я побiгла до будинку Дрюс, Бертi Шекспiр саме повернувся додому. Вiн сказав, що Джем з ними не пiшов. У мене земля пiшла з-пiд нiг. Ви менi його довiрили й… Я зателефонувала Пакстонам, вони сказали, що ви були в них i пiшли, а вони не знають куди.

– Ми поiхали до Лоубрiдж, щоб зателефонувати Паркерсам…

– Я дзвонила, куди тiльки могла, думаючи, що ви там. А тодi повернулася в село… чоловiки уже почали пошуки…

– Ох, Сьюзан, це необхiдно?

– Панi лiкарко, люба, та я ж усюди шукала… усюди, де тiльки могло заникатися те дитя. Ох, що я пережила цiеi ночi! Вiн сказав, що хоче стрибати в став…

Як Енн цього не хотiла, по ii тiлу пробiг холодок.

Звичайно, Джем не мiг стрибнути в став… то явно нiсенiтницi… Але там був старий рибацький човен, на якому Картер Флегг плив ловити форель, i Джем на хвилi бунтарства в той вечiр мiг спробувати переплисти на цьому човнi ставок… колись вiн часто хотiв це зробити… вiн же мiг впасти в став, намагаючись вiдв’язати човна. Усi ii страхи раптом набрали страшних форм.

«І я поняття не маю, куди ж пiшов Гiлберт» – з острахом подумала вона.