Енн з Інглсайду

Не просто вилiкуе, а мусить вилiкувати!

– Боюся, це неможливо, – сказав Фред, його обличчя видовжилося, i вiн змовницьки пiдморгнув Ендi.

– Для тата немае нiчого неможливого, – з вiрнiстю наполягав Волтер.

– Ну, Русс Картер поiхав минулого лiта в Шарлоттаун лише на день, а коли повернувся додому, його мама була уже мертва, як цвях на дверях, – вiдповiв Бiлл.

– І похована, – додав Ендi, думаючи, як би то пiдкинути ще кiлька драматичних штрихiв, правду чи нi – не важливо.

– А я на жодному похоронi не була, – сумно зауважила Опал.

– Ну, у тебе ще буде не одна можливiсть, – вiдповiв Ендi. – Але ж бачиш, навiть тато не змiг зарадити панi Картер, а вiн набагато кращий лiкар, анiж твiй тато.

– Неправда…

– Правда, а ще вiн краще виглядае…

– Нi…

– Завжди щось трапляеться, коли ти iдеш з дому, – мовила Опал. – А що ти вiдчуеш, якщо повернешся додому й побачиш, що Інглсайд згорiв дотла?

– А якщо твоя мама помре, iмовiрно, усi дiти будуть роз’еднанi, – весело зауважила Кора.

– Так, – мило промовила Елiс.

– Ох, його батько захоче iх тримати в себе, – сказав Бiлл. – Пройде не так багато часу, вiн одружиться знову. Можливо, його тато теж помре. Я чув, як тато казав, що лiкар Блайт перепрацьовуеться до смертi. Подивiться, як вiн витрiщився! У тебе дiвчачi очi, мале… дiвчачi очi… дiвчачi очi.

– Ох, заткнися! – сказала Опал, якiй раптово усе це набридло. – Ти його не надуриш. Вiн знае, що ти просто дражнишся. Ходiмо в парк дивитися бейсбол. Волтер та Елiс можуть залишитися тут. Не можемо ми дозволити дiтям повсюди волочитися за нами.

Волтер не шкодував, коли вони йшли. Як i Елiс. Вони сiли на колоду й сором’язливо, проте задоволено дивилися одне на одного.

– Я покажу тобi, як грати в камiнчики, – сказала Елiс, – i позичу свого плюшевого кенгуру.

Коли настав час лягати спати, Волтеру видiлили мiсце в маленькiй спальнi в коридорi, де вiн залишився наодинцi. Панi Паркер делiкатно залишила йому свiчку й теплий плед, адже, хоч на дворi був липень, вночi було незвично холодно, як iнодi й бувае бiля моря. Здавалося, вночi мiг бути й мороз.

Але Волтер не мiг заснути, хоч плюшевий кенгуру Елiс м’яко притулився до його щоки.