Енн із Ейвонлі

Вона йшла поволi, насолоджуючись солодкавими пахощами лiсiв та полiв i зоряними лiтнiми сутiнками й серйозно роздумуючи над новими обов’язками, якi iй доведеться взяти на себе завтра. Коли вона пiдiйшла до подвiр’я Зелених Дахiв, до неi крiзь вiдчинене вiкно на кухнi долинув гучний та рiшучий голос панi Лiнд.

«А ось i панi Лiнд, прийшла давати менi поради щодо завтрашнього дня, – подумала Енн, скорчивши гримасу, – але не думаю, що я зайду досередини. Їi поради для мене – наче перець: вони чудовi в незначних кiлькостях, але в тих дозах, в яких вона iх дае, – досить-таки нестерпнi.

Я краще забiжу побалакати з паном Гаррiсоном.

Це вже не вперше, вiдтодi як сталася та пам’ятна пригода з джерсiйською коровою, Енн прибiгала потеревенити з паном Гаррiсоном. Вона вже кiлька разiв приходила до нього вечорами, i вони з паном Гаррiсоном вже стали дуже добрими друзями, хоча iнодi Енн i надокучала та вiдвертiсть, якою вiн так пишався. Джинджер досi ставився до неi пiдозрiливо i нiколи не забував саркастично привiтатися з нею, звучи ii «рудою вiтрогонкою».

Пан Гаррiсон даремно намагався викорiнити цю звичку й кожного разу, коли з’являлася Енн, захоплено зривався з мiсця й вигукував: «Хай йому грець! Знову ця мила маленька дiвчинка» або щось не менш улесливе. Але Джинджер бачив цi хитрощi й ставився до них презирливо. Енн нiколи б не дiзналася, скiльки комплiментiв говорив на ii адресу пан Гаррiсон у неi за спиною. Вiн, звичайно, нiколи б не сказав цього iй у вiчi.

– Ну, я гадаю, ти щойно з лiсу? Багато рiзок на завтра приготувала? – таким було його привiтання, коли Енн пiднялася сходами на веранду.

– Насправдi нi, – обурено вiдказала Енн. Вона була чудовою мiшенню для кпинiв, адже завжди сприймала все аж надто серйозно. – У моiй школi нiколи не буде рiзок, пане Гаррiсон. Звiсно, в мене буде указка, але я буду використовувати ii ВИКЛЮЧНО для того, щоб на щось вказувати.

– Отож ти хочеш замiсть того лупцювати iх паском? Ну, я не знаю, але, мабуть, ти маеш рацiю.

Удар рiзкою сильнiший, але вiд паска бiль тривае довше, це факт.

– Я не буду використовувати нiчого подiбного. Я не збираюся шмагати своiх учнiв.

– Хай йому грець! – зi щирим здивуванням вигукнув пан Гаррiсон. – Як же тодi ти плануеш наводити лад у класi?

– Я робитиму це своею любов’ю, пане Гаррiсон.

– Це не подiе, – мовив пан Гаррiсон, – зовсiм не подiе, Енн. Недарма кажуть: якщо пошкодуеш рiзки, то зiпсуеш дитину.