Енн із Ейвонлі

Вiн досi не повернувся, хоча й обiцяв, що повернеться ще минулого вечора, якщо я дам йому вихiдний, щоб вiн мiг пiти на похорон своеi тiтоньки. Навiть не знаю, скiльки в нього тих тiток. Це вже четверта, котра померла за той рiк, що вiн у нас працюе. Буду бiльш нiж вдячна, коли дозрiе урожай i пан Баррi вiзьме на себе управлiння фермою. Нам доведеться тримати Доллi в загонi, аж поки не повернеться Мартiн, адже ii треба буде вiдiгнати аж на дальне пасовище й полагодити там огорожу. Визнаю, цей свiт таки повен проблем, як каже Рейчел.

Ось бiдолашна Мерi Кiт помирае, i один Бог знае, що буде з ii дiтьми. У неi е брат, який мешкае в Британськiй Колумбii, i вона написала йому про них, але вiдповiдi ще не отримала.

– Що то за дiти? Скiльки iм рокiв?

– Їм уже по шiсть… це двiйнята.

– О, я завжди особливо цiкавилася двiйнятами, ще вiдтодi, як у панi Гаммонд iх було так багато, – гордо сказала Енн. – Вони гарненькi?

– Ой, лишенько, важко сказати… вони були такi замурзанi.

Девi був надворi й лiпив тiстечка з грязюки, а Дора вибiгла, щоб покликати його до будинку. Девi штовхнув ii, i вона стрiмголов полетiла в найбiльшу купу грязюки, а тодi, оскiльки вона почала рюмсати, i сам стрибнув у найглибшу калабаню й викачався в нiй, щоб показати, що тут немае чого плакати. Мерi каже, що Дора справдi хороше дитя, але Девi постiйно потрапляе в халепи. Його нiколи добре не виховували. Його батько помер, коли вiн був ще немовлям, а Мерi хворiе ще вiдтодi.

– Менi завжди так прикро за дiтей, яких не виховують, – гiрко промовила Енн. – Ви ж знаете, що мене теж не виховували, аж доки ви не взяли цю справу у своi руки. Сподiваюся, iхнiй дядько подбае про них. А ким вам доводиться ця панi Кiт?

– Мерi? Та нiким. Це ii чоловiк… вiн був нашим троюрiдним братом. Он там через подвiр’я йде панi Лiнд. Я так i думала, що вона прийде дiзнатися новини про Мерi.

– Тiльки не розповiдайте iй про пана Гаррiсона й корову, – попросила Енн.

Марiлла пообiцяла, що нiчого не скаже, хоча ця обiцянка виявилася даремною, адже не встигла панi Лiнд як годиться присiсти, як вже заявила:

– Повертаючись додому з Кармодi, я бачила, як пан Гаррiсон гнав вашу джерсiйську телицю зi свого вiвса. Менi здалося, що вiн був досить сердитим. Багато галасу вiн тут здiйняв?

Енн iз Марiллою нишком обмiнялися вдоволеними усмiшками. Мало що в Ейвонлi проходило повз панi Лiнд.