Енн із Ейвонлі

Ось лише вранцi Енн казала:

– Якщо десь опiвночi зайти до своеi кiмнати, зачинити дверi, зачинити вiконницi й ЧХНУТИ, наступного ж дня панi Лiнд запитае, як там твоя застуда!

– Здаеться, що вiн таки здiйняв тут чималий галас, – визнала Марiлла. – Вiн висловив свое невдоволення Енн.

– Я гадаю, вiн дуже неприемна людина, – сказала Енн, обурено задерши голову.

– Ти як нiколи маеш рацiю, – урочисто проказала панi Рейчел. – Я зрозумiла, що в нас виникнуть проблеми, ще тодi, коли Роберт Белл продав свiй маеток чоловiку з Нью-Брансвiка.

Навiть не знаю, що стане з Ейвонлi, якщо сюди приiжджае стiльки чужинцiв. Скоро навiть засинати у своiх лiжках уже не буде безпечно.

– Ти про що, якi ще чужинцi сюди приiздять? – запитала Марiлла.

– Ти ще не чула? Що ж, по-перше, з’явилася сiм’я Доннеллiв. Вони будуть жити в старому будинку Пiтера Слоана. Пiтер найняв чоловiка, щоб той орудував млином. Вони приiхали звiдкись зi сходу, i нiхто нiчого про них не знае. Далi сiм’я того нероби Тiмотi Коттона, що збираеться переiхати сюди з Вайт Сендс.

Яким же тягарем вони будуть для громади! Вiн то страждае вiд сухот, то краде, а його дружина дуже квола, i в неi нi до чого руки не лежать. Вона мие посуд СИДЯЧИ. А дружина Джорджа Пая взяла до себе осиротiлого племiнника свого чоловiка, Ентонi. Вiн ходитиме до твоеi школи, Енн, тож тобi теж слiд очiкувати вiд нього проблем. Крiм нього, у тебе буде ще один учень-чужинець. Пол Ірвiнг повертаеться зi Штатiв i житиме тут зi своею бабцею. Ти пам’ятаеш його батька, Марiлло… Стiвена Ірвiнга, який колись покинув Лаванду Льюiс у Графтонi?

– Не думаю, що вiн ii покинув.

Вони посварилися… Гадаю, вони обое в цьому виннi.

– Ну, у будь-якому разi вiн з нею не одружився, а вона, кажуть, стала дуже дивакуватою. Живе сама в тiй маленькiй кам’яницi, яку зве Будинок Вiдлуння. Стiвен же поiхав у Штати й там почав займатися справою свого дядька й одружився з янкi. Вiдтодi вiн не бував удома, та його мати приiздила до нього раз чи двiчi. Дружина його померла два роки тому, тож вiн i вiдправив сина на трохи до своеi матерi.

Малому зараз десять, i невiдомо, чи з нього вийде хороший учень. По цих янкi так одразу нiчого й не скажеш напевне.

Панi Лiнд рiшуче дивилася на усiх людей, якi мали нещастя народитися чи виховуватися будь-де поза межами Острову Принца Едварда, поглядом «а чи може щось добре вийти з Назарету?». Вони, звiсно ж, МОЖУТЬ бути хорошими людьми, але безпечнiше було ставити цей факт пiд сумнiв.