Енн із Ейвонлі

Особливо упереджено вона ставилася до «янкi». Їi чоловiка колись обдурив на десять доларiв один роботодавець, на якого вiн працював у Бостонi, i тепер нi небеснi, нi земнi сили не могли переконати панi Рейчел у тому, що всi Сполученi Штати не вiдповiдальнi за це.

– Ейвонлiйськiй школi не завадить трохи свiжоi кровi, – емоцiйно вiдрiзала Марiлла, – i якщо хлопець хоч трохи схожий на свого батька, з ним не буде жодних проблем. Стiв Ірвiнг був наймилiшим хлопцем з усiх, хто тiльки зростав у цих краях, хоча дехто й уважав його пихатим.

Думаю, панi Ірвiнг прийме хлопця з великою радiстю. Вона здаеться такою самотньою, вiдколи помер ii чоловiк.

– О, той хлопець може бути й нормальним, але вiн все одно буде не таким, як ейвонлiйськi дiти, – сказала панi Рейчел, так, наче це одразу ставило все на своi мiсця. Думки панi Рейчел з приводу iнших людей, мiсць чи речей завжди залишалися незмiнними. – Енн, я чула, що ви збираетеся започаткувати якесь товариство для вдосконалення нашого селища?

– Ми просто говорили про це з дiвчатами й хлопцями пiд час останнього зiбрання дискусiйного клубу, – почервонiвши, промовила Енн.

 – Їм здаеться, що це досить добра iдея… i з цим згiднi також пан та панi Аллан. Зараз у багатьох селищах е такi товариства.

– Ну, якщо заведешся з цiею справою, то проблем не обберешся. Краще покинь це, Енн, ось що я тобi скажу. Люди не люблять, коли iх намагаються якось удосконалити.

– О, але ми збираемось удосконалювати не ЛЮДЕЙ, а саме селище. Можна зробити стiльки всього, щоб Ейвонлi стало кращим.

Наприклад, хiба б це не було вдосконаленням, якби ми вмовили пана Лiвая Болтера знести ту страшну прибудову на його верхнiй фермi?

– Так, це було б добре, – визнала панi Рейчел. – Та стара руiна – наче якась потворна пляма на всьому нашому селищi. Та ось що: якщо вам, Удосконалювачам, вдасться вмовити Левi Болтера зробити для громади що-небудь, за що йому не заплатять, я мушу бути там, щоб побачити все на власнi очi. Не хочу тебе розчаровувати, Енн, бо, можливо, у твоiй iдеi щось та i е, хоча я й припускаю, що ти вичитала це все в якомусь безглуздому журнальчику для янкi, але матимеш стiльки клопоту зi школою, що ось тобi моя дружня порада: облиш ти тi вдосконалення, кажу тобi.

Хоча що там, я знаю, що ти й далi гнутимеш свою лiнiю, якщо вже так собi постановила. Тобi завжди якось вдавалося досягати свого.

Щось у мiцно стиснених губах Енн пiдказало панi Рейчел, що вона не помилилась у своiх судженнях.