Знахар

Минали мiсяцi, безупинна суета великого мiста поступово призвела до забуття про професора Рафала Вiльчура i про його таемниче зникнення. Фолiанти справ слiдства у шафах повiльно вкривалися службовим пилом. Потiм на них звалилися стоси наступних справ. Лиш через рiк iх було складено в коробки й передано в архiв.

Вiдповiдно до закону, розпоряджатися майном неприсутнього суд призначив куратора, а адвокат Шенк, якому було довiрено цю функцiю, не мав пiдстав нарiкати на неi. Платня надходила постiйно, роботи ж було не надто багато.

Вiллу в Алеi Бузку вiн здав в оренду, капiтал розмiстив у цiнних паперах, керiвництво лiкарнею доручив надзвичайно здiбному докторовi Добранецькому, який викликав довiру i був найближчим спiвробiтником зниклого.

У лiкарнi справи йшли за правилами, якi ще визначив професор Вiльчур. Протягом кiлькох мiсяцiв було завершено нове примiщення, а наплив пацiентiв, який попервах серйозно зменшився, повернувся до норми. Змiни, якi запровадив доктор Добранецький, були незначнi.

Хiба що вiн скасував отi безплатнi мiсця для бiдних дiтей, а кiлька спiвробiтникiв покинули лiкарню, вiд чого справа не зазнала шкоди. Першим пiсля досить неприемноi суперечки з шефом через тих дiтей звiльнився асистент доктор Скожень, пiсля нього було звiльнено бухгалтера Мiхаляка i секретарку панну Яновичiвну, яка мала вигляд сiроi гуски i дозволяла собi втручатися в розпорядження доктора Добранецького, а на додаток ще й дратувала його своею поведiнкою, насмiхалася над його манерами.

Їi поведiнка особливо впадала у вiчi пiсля того, як новий начальник рiзко посилив дисциплiну в лiкарнi, де до цього часу панували надто патрiархальнi порядки. Водночас його особиста позицiя рiзко зросла – i не тiльки в iнституцii, якою вiн керував. На виборах у Хiрургiчному товариствi його було обрано на посаду голови, а через рiк вiн отримав кафедру пiсля загиблого з професорським титулом. Будучи досить здiбним лiкарем i дiевою людиною, доктор Добранецький поступово заробляв майно i славу.

З плином лiт назва «Лiкарня професора доктора Вiльчура» щоразу ставала все бiльш необгрунтованим анахронiзмом. Тому нiкого не здивувало, коли врештi, за згодою куратора, ту назву було змiнено на «Лiкарню iменi професора доктора Вiльчура». У цьому зв’язку вийшла з друку досить розлога бiографiя колишнього засновника i господаря лiкарнi, написана професором, доктором К. Добранецьким, пiд назвою «Професор Рафал Вiльчур – генiальний хiрург».