На нашем сайте вы можете читать онлайн «Знахар». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Классическая литература, Литература 20 века. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Знахар

Автор
Дата выхода
09 сентября 2020
Краткое содержание книги Знахар, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Знахар. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Тадеуш Доленга-Мостович) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
За своє недовге життя (він прожив усього 41 рік) відомий польський письменник Тадеуш Доленга-Мостович (1898–1939) створив 16 романів, вісім з яких були екранізовані. У видавництві «Фоліо» вийшли друком його книжки «Кар’єра Никодима Дизми» і «Щоденник пані Ганки».
Головний герой роману «Знахар» (1937) – Рафал Вільчур, хірург від Бога – пережив особисту трагедію: від нього пішла молода красуня-дружина, яку він дуже кохав. Водномить все його життя пішло шкереберть: того ж дня професор Вільчур, усіма шанована людина, опинився на вулиці без грошей і документів, до того ж втративши пам’ять.
І розпочалися довгі роки поневірянь… Знайшовши прихисток у сім’ї Прокопа Мельника, Вільчур вилікував його хворого, прикутого до ліжка сина і став членом їхньої родини. Інтуїція і хист лікаря нікуди не зникли. Хоча Вільчур не пам’ятає власного імені, проте знає, як допомогти хворим людям. І чутки про дивовижного знахаря ширяться по всіх усюдах…
Знахар читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Знахар без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Спецiально вранцi, виходячи з дому, вiн нiчим не дав зрозумiти, що пам’ятае про цю дату – восьму рiчницю iхнього шлюбу. Але Беата знала, що вiн забути не мiг. Щороку в той день вона отримувала якийсь гарний подарунок, щороку гарнiший i дорожчий, вiдповiдно до того, як зростали його слава i його добробут. І зараз у кабiнетi на першому поверсi е новий. Кушнiр, майстер хутрових виробiв, мав принести ще вранцi…
Професор поспiшав i швидко перевдягнувся. Вiн iще мусив заглянути до двох хворих на третьому поверсi та до пацiента, якого щойно прооперував.
– Температура тридцять п’ять i дев’ять, тиск сто чотирнадцять, пульс дуже слабенький, легка аритмiя, шiстдесят на шiстдесят шiсть.
– Слава Богу, – професор усмiхнувся до нього.
Молодий лiкар iз обожнюванням поглянув на велетенську, схожу на ведмедя, постать професора. Вiн був його студентом в унiверситетi. Допомагав пiд час пiдготовки матерiалiв до його наукових робiт, коли професор iще працював науково.
– Ви генiй, пане професоре, – захоплено сказав вiн.
Професор Вiльчур засмiявся своiм низьким, добродушним смiхом, який спокоем i довiрою сповнював його пацiентiв.
– Без перебiльшення, колего, без перебiльшення! І ви до цього дiйдете. Але зiзнаюсь, я задоволений. Коли щось, то дзвонiть до мене. Хоч, гадаю, обiйдеться без цього. І я не хотiв би, бо сьогоднi у мене… родинне свято. Вже напевно дзвонили, що обiд пригорить…
Професор не помилявся. У його кабiнетi вже кiлька разiв озивався телефон.
– Прошу повiдомити пановi професору, – говорив лакей, – щоб вiн якомога швидше повертався додому.
– Пан професор в операцiйнiй, – щоразу однаково флегматично вiдповiдала секретарка, панна Яновичiвна.
– Що ж це так штурмують, до дiдька?! – обiзвався, входячи, головний лiкар, доктор Добранецький.
Панна Яновичiвна перекрутила валок друкарськоi машинки i, виймаючи готовий аркуш, сказала:
– Сьогоднi рiчниця шлюбу професора. Ви забули? Ви ж маете запрошення на бал.
– Ах, правда.









