Знахар

Врештi, з часом, вiн погодився з такою ситуацiею i вважав, що пора вiдмовитися вiд претензiй робити подальшi зусилля та бажати ще бiльшого щастя.

Отож настала восьма рiчниця iхнього шлюбу, вiсiм рокiв спiльного життя, яке жодного разу не закiнчилося найменшою суперечкою, найдрiбнiшою сваркою, мiж ними нiколи не пролягла тiнь недовiри. Цi роки багато разiв були осяянi тисячами хвилин i годин радостi, пестощiв, освiдчень…

Освiдчень… Власне, це тiльки вiн освiдчувавсь iй у своiх почуттях, вiдкривав думки, плани.

Беата або цього не вмiла зробити, або ii внутрiшне життя було дуже одноманiтним, занадто спрощеним… Може, занадто – Вiльчур докоряв собi за таке визначення – занадто убогим. Вiн вважав, що принижуе Беату, що скривдив ii, так розмiрковуючи про неi. Такi думки сповнювали його серце ще бiльшою нiжнiстю й турботою.

Я ii заглушаю, приголомшую собою – казав вiн собi. Вона така розумна i така витончена. Звiдси йде це роздратування i небезпека, щоб не видати себе передi мною, щоб я не подумав, що ii справи дрiбнi, буденнi, простi.

Дiйшовши такого висновку, вiн намагався винагородити ii за таку несправедливу диспропорцiю. З найбiльшою увагою вникав у деталi домашнiх справ, цiкавився вбранням i парфумами Беати, пiдхоплював кожну думку про товариськi зустрiчi. Пiдтримував ii проекти з облаштування дитячоi кiмнати, розважав ii з таким захопленням, нiби й справдi йшлося про серйознi речi.

Вони дiйсно були для неi важливi, найважливiшi. Вiн вiрив, що щастя слiд плекати з найбiльшою турботою.

Вiльчур розумiв, що цi нечастi, вiдiрванi вiд працi години, якi вiн може присвятити Беатi, мусять бути наповненi якомога цiкавiшим змiстом, вiн мае вiддати iй якнайбiльше тепла…

Автомобiль зупинився бiля красивоi бiлоi вiлли, без сумнiву, найкращоi на всiй Алеi Бузку, i однiеi з найелегантнiших у Варшавi.

Професор Вiльчур вискочив, не чекаючи, доки шофер вiдчинить дверцята, узяв iз його рук коробку з шубою, швиденько добiг до дверей i власним ключем вiдчинив i зачинив iх якомога щiльнiше за собою.

Вiн хотiв зробити Беатi несподiванку, яку обмiркував iще годину тому, коли, схилившись над вiдкритою грудною клiткою оперованого, розглядав переплетiння аорт i вен.

У холi вiн застав Бронiслава i стару служницю Мiхалову. Зрозумiв, що Беата не була в захопленнi вiд його запiзнення, бо лиця iхнi були перекривленi й, очевидно, вони на нього чекали. Це руйнувало план професора, i вiн порухом руки звелiв iм вийти.