Щось більше за нас

Гаврило iронiчно всмiхався, худий деколи додавав свого гострого i «з перцем» слова; рудий, добродушно розтягнувши рота в усмiшку, однаково пильно слухав i Дем’яна, i Гаврила, i однаково, як видно було, не розумiв нi того, нi другого, але самий процес суперечки, очевидячки, йому страшенно подобався. Серед двору, махаючи шапкою, посвистуючи, ганяв смотрительських голубiв Андрiй, похмуро часами поглядаючи на Ілька й Мотрю.

– Ха-ха-ха! – зареготався Гаврило, одкинувшись назад. – Так по-вашому виходить, що церкви не нада?.

. Ето – факт!.. Ха-ха-ха!.. Ну! А де ж, примером сказать, должни находиться усякиi богослужебниi вещi, ну, сказать, чи чашi усякиi, чи… ну, хоча б i чаша? Де, по-вашому?

– Будлi де, – усмiхнувся Дем’ян, – можна i в скриню покласти.

– Ето, значить, там, де штани, сорочки. Ха-ха-ха! Там i вошi, i блохи…

– Вошi теж од Бога.

– Ну!..

– Хоча чашi перед службою миються перед всiма так, щоб усi бачили. А що роблять вашi попи, ви не знаете. От що!

– Хто ж то мие? Пiп ваш?

– У нас попiв нема, а мие той, хто у той раз службу служить.

– Ну, так! Пiдождiть, – ухопився Гаврило. – Ви говорите, що «той, хто службу служить». А вiн же мае право?

– Мае.

– Хто ж йому його дав?

– Ми.

– Ето факт! А ви ж маете право давать право?

– Таке ж саме, як ваш архиерей або синод.

– Ха-ха-ха! Іван, Степан, Денис – синод! Ха-ха-ха! Славная препорцiя!..

– От, Гаврило Петрович, – перебив чоловiчок, протягуючи листа, – чи так? Бо той…

Гаврило поважно взяв i став читать:

– «Писмо пущено Мною Марком Гавриловичем к жiнi Своiй Параски Михайловнi прошу тебе».

Ну, ето я вже читав… «що Марко будь тоби Масло»… ето вже… Ага, отцеда! «Я Марко Гаврилович Прошу вашой милости ви виказуете що я вам масло принiс а я нiкакого масла ни видiл i ни знаю i ни бачив i ни чув. А ви як находите на сiбе притенцiю то дасте 5 рублей i будете одвiчать сильно строго як ни бачили острога то побачите»…

– А я так говорю, – почав тихо Дем’ян, як чоловiк знов висунув язика, нахилив голову набiк i став виводить букви, – бiдному чоловiковi й копiйка багато значить.

Ви вiзьмiть те: чи в тебе родиться, чи помре, чи свято яке, чи штось такое, – уже плати. Плати поповi, бо – грiх.

– А в писанii що сказано? – поважно i навiть строго перебив Гаврило: «Шедше убо научiть усi язики, крестяще iх во iмня Отца i Сина i Св. Духа, амiнь». Га? То какой факт? То, значить, що сам Ісус Христос постановив, щоб були священики.