На нашем сайте вы можете читать онлайн «Щось більше за нас». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Классическая литература, Литература 20 века. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Щось більше за нас

Автор
Дата выхода
07 сентября 2020
Краткое содержание книги Щось більше за нас, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Щось більше за нас. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Владимир Винниченко) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Сюжети новел та оповідань Володимира Винниченка (1880–1951), що увійшли до видання, здебільшого відбивають соціальні струси початку ХХ ст. Наростання невдоволення селян, які готові піти проти пана, змальовується в оповіданні «Суд». У творі «Салдатики!» розкрита психологія лідерства – з непримітного селянина народжується ватажок. Невідповідність між оболонкою і суттю робить кумедним в очах оточення героя твору «Народний діяч». У оповіданнях «Біля машини», «На пристані», «Раб краси» відображена вперше в українській літературі революційна інтелігенція.
Щось більше за нас читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Щось більше за нас без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Не послать не можна, тим паче тепер, коли вiн гадае вiдходить i поживиться на шлюб у старого Скшембжховського; послать же нема кого, бо тепер, мабуть, нi одна не пiде. І дивлячись, як чорне все збiльшувалось, вiн хутко став перебирати в думцi всiх дiвчат, що були бiля машини.
– Ага!.. Хима!.. Послухаем, що тепер Карпо заспiвае… Хм…
І навiть дуже задоволений, вiн став нетерпляче чекати Скшембжховського. Через хвилину вже можна було бачити гарненьке бiленьке личко пана Яна з блакитними, невинними, великими очима й свiжими, пухкими рум’яними губками, над якими ледве примiтно чорнiли маленькi вуса; можна було навiть побачить на цiм дитячiм лицi якусь тупiсть, сухiсть i надзвичайну чваньковитiсть.
Зiстрибнувши з велосипеда, вiн обережно спер його на лантухи з зерном i недбало тикнув Гудзиковi руку. Той, звичайно, удав дуже задоволеного з цього.
– Prosze pana, сьогоднi зовсiм мало гарненьких. Але я пану покажу, prosze pana… – пiдморгнув вiн напiв по-приятельськи, напiв по-рабськи, але з тою мiною, що бувае у кiмнатних рабiв.
Але пан тiльки холодно дивився своiми ясними дитячими очима i, прямуючи до машини, силкувався пронизати оком туман полови й навiть хустки, якими дiвчата й молодицi захищали своi лиця вiд пороху й сонця. Бiля машини замовкло. Парубки ще бiльше нахмурились i люто махали граблями й вилками, мов уявляючи на них щось iнше замiсть полови та соломи. Навiть i дiвчата не прояснiли, що бувало раз у раз, як з’являвся «панич».
Карпо стежив за Химою, i злiсть все бiльше розливалась йому по грудях.
– Ач! ач! – подумав вiн, дивлячись, як вона то зазирала пiд машину, то забiгала на другий бiк i весь час мала такий вигляд, нiби бiгала за дiлом i не знала навiть, що прийшов «панич» Янек.
Слiдкував вiн i за Гудзиком, слiдкував i за його злорадною, злою усмiшкою, з якою вiн, нiби жартуючи, хльоскав дiвчат нагаем i показував Скшембжховському; слiдкував за його поглядами, якi кидав той на всiх, нiби бажаючи сказати: «от же вам! от же вам!»
Але до смаку Янека не знаходилось.
– Ану, ти!..







