Нарцис і Ґольдмунд

Але твоi думки, iх я сприймаю менш серйозно. Серйозно я ставлюся до того, що вважаю у тобi суттевим i неминучим. Чому ти хочеш, щоб я звертав особливу увагу на твоi думки, якщо ти маеш так багато iнших обдарувань?

Гольдмунд гiрко всмiхнувся:

– Я ж казав, що ти завжди ставився до мене, як до дитини!

Нарцис залишався незворушним.

– Частину твоiх думок я справдi вважаю дитячими. Пригадуеш, ми перед цим говорили про те, що розумна дитина зовсiм не повинна бути дурнiшою за вченого. Та якщо дитина захоче говорити про науку, то вчений, звiсно, цього серйозно не сприйматиме.

Гольдмунд рiзко дорiкнув:

– Навiть якщо ми говоримо не про науку, ти насмiхаешся надi мною! Наприклад, ти завжди поводишся так, нiби вся моя побожнiсть, моi намагання досягнути успiхiв у навчаннi, мое прагнення чернецтва – це просто забавки!

Нарцис вдумливо поглянув на нього:

– Я сприймаю тебе серйозно, коли ти – Гольдмунд. Але ти не завжди Гольдмунд. А менi хотiлося б лише одного: щоб ти цiлком i повнiстю став Гольдмундом.

Ти не вчений, ти не чернець – i вченого, й ченця можна зробити й з простiшого матерiалу. Ти думаеш, що менi бракуе в тобi вченостi, логiки чи побожностi. Зовсiм нi, але менi не вистачае в тобi тебе самого.

Хоч пiсля цiеi розмови спантеличений i навiть ображений Гольдмунд i замкнувся в собi, вже через кiлька днiв вiн сам вiдчув потребу ii продовжити. Цього разу Нарцисовi вдалося так представити йому вiдмiнностi iхнiх натур, що вiн сприйняв iх краще.

Нарцис розговорився, вiдчуваючи, що сьогоднi Гольдмунд вiдкритiше й охочiше сприймае його слова, що вiн мае владу над ним.

Через цей успiх вiн пiддався спокусi сказати бiльше, нiж збирався, захопившись власною промовою.

– Поглянь, – сказав вiн, – порiвняно з тобою я маю одну-едину перевагу: я притомний, тодi як ти перебуваеш у напiвснi, а iнодi й зовсiм спиш. Притомним я називаю того, хто, розумiючи й усвiдомлюючи себе, знае своi найпотаемнiшi, iррацiональнi сили, схильностi й вади, як i те, чого вiд них можна очiкувати.

І щоб ти цього навчився, це i може бути для тебе сенсом зустрiчi зi мною. У тебе, Гольдмунде, дух i природа, свiдомiсть i свiт мрiй дуже вiддаленi одне вiд одного. Ти забув свое дитинство, з глибин твоеi душi воно домагаеться тебе. І воно змушуватиме тебе страждати доти, поки ти його не почуеш. Досить про це! В притомностi, як я вже казав, я сильнiший за тебе, тут я за тебе кращий i тому можу стати тобi в пригодi.