Казки, легенди, притчі

Зашпортавшись, той пройшов iз песиком до передпокою, а оскiльки тваринка вiд страху побiгла далi до порталу, де кiлька широких кам’яних схiдцiв вели до каналу, вiн дав iй пiд грiзнi прокльони такого рiзкого копняка, що песик полетiв далеко у воду.

У ту саму мить у порталi з’явився карлик, який почув гавкiт i скавучання Фiно, й постав поруч iз Бальдассаре, який смiючись, спостерiгав, як напiвпаралiзований переляканий песик намагаеться вiдчайдушно гребти у водi. На цей галас на балконi першого поверху з’явилася Маргерiта.

– Про бога святого, пошлiть туди гондолу, – кричав Фiлiппо до пана, не переводячи подиху. – Панi, звелiть негайно дiстати його з води! Вiн же потоне! О, Фiно, мiй Фiно!

Однак пан Бальдассаре тiльки смiявся, стримуючи весляра, який вже було збирався вiдв’язати гондолу, щоб урятувати песика. Фiлiппо хотiв ще раз звернутися до своеi панi й благати ii, але Маргерiта, не промовивши жодного слова, в цю мить уже полишила балкон. Тодi карлик став на колiна перед своiм мучителем i почав благати його врятувати життя песика.

Пан невблаганно вiдвернувся й суворо наказав карлику йти додому, а сам зостався на сходах гондоли доти, допоки маленький Фiно, задихаючись, не зник пiд водою.

Фiлiппо поплентався на верхню терасу пiд дахом палацу. Там вiн сiв у куток, пiдпер руками свою велику голову й втупився поглядом поперед себе. Тут зайшла молода камеристка та покликала його до панi, а затим прийшов прислужник iз тим самим проханням, однак карлик не ворухнувся.

І коли пiзно ввечерi вiн усе ще сидiв вгорi, сама панi пiднялася до нього, тримаючи лiхтар у руцi. Вона зупинилася перед карликом i якусь хвилю дивилася на нього.

– Чому ти не встаеш? – запитала вона перегодя. Карлик не вiдповiв. – Чому ти не встаеш? – запитала вона ще раз.

Тодi маленький чоловiчок подивився на неi й тихо проказав: – Чому ви згубили мого песика?

– Це не я зробила, – виправдовувалася панi.

– Ви могли його врятувати, а ви дали йому загинути, – бiдкався карлик.

– О, мiй любий! О, Фiно! О, мiй Фiно!

І тут Маргерiта розiзлилася й наказала йому негайно встати та йти спати. Вiн поплентався слiдом за нею, не промовивши жодного слова, i три днi мовчав, мов мрець. Його не цiкавила iжа, i вiн не звертав жодноi уваги на те, що вiдбувалося довкола нього та про що говорили люди.

У цi днi молоду панi охопив великий неспокiй. Вона почула звiдусiль такi слова про свого нареченого, що це ii дуже занепокоiло.