Мандрівки близькі і далекі

То чи ж може стати найдобродушнiший сибiряк добрим сусiдою, коли вiн не знае, де сусiдське починаеться, коли – «Россия вольная, страна прекрасная и все вокруг моё!» З вiдсутностi цiеi дрiбноi деталi починаеться ментальнiсть бездомного кочiвника, або ж вiдсутнiсть ii е наслiдком кочового способу життя: спочатку пройда топчеться по чужих городах, далi йому все дужче й дужче не вистачае простору – й вiн валить тини й шлагбауми, руйнуе дотла тих, якi його на своi обiйстя не впускають, заполонюе чужi землi й держави i прямуе до останнього моря, гнаний азiатським кочовим iнстинктом, який нiчого спiльного з психологiею осiлих слов’ян не мае.

…Мiй поiзд перетяв Волгу, i я згадав, що в Нижньому Новгородi над священною росiйською рiкою вирiс великий гуманiст, i мiй душевний бунт проти московсько-iмперськоi сваволi, яка витруiла в людях такi моральнi категорii як пошана до традицiй, чужоi мови, домашньоi звичаевостi, вiри, а теж i фiзичнi – межу, обмеження, врештi-решт, той же паркан, який весь час мав би нагадувати про недоторканiсть людськоi власностi, – мiй бунт ураз пригас, бо нашi голови тодi були ще затуманенi мiфами про злих i добрих бiльшовикiв, а Максима горького я зараховував до добрих.

Зараховував, бо ж таки пролунало на весь свiт горькiвське «Человек – это звучит гордо!» Зачарованi такою високою атестацiею людини, ми не хотiли звертати уваги на пiдступний дозвiл того ж горького у тiй же знаменитiй п’есi «На днi» – бути фальшивим: «В жизни безвыходной и ложь красива», – i ми, не заглиблюючись у фiлософську суть афоризму, взяли собi за правило його зовнiшню формулу: вчилися iнакше думати, iнакше говорити, а ще iнакше дiяти… Ми теж не бажали вникати в горькiвський кримiнальний кодекс, де е такий параграф: «Если враг не сдается – его уничтожают», хоч знали, що бiльшовицькi гекатомби виростали саме за цим рецептом: з ворогом не дискутували, не переконували, не вели переговорiв, не брали в полон – розстрiлювали… Чи то можемо ми нинi, враженi хай i вимушеним грiхом двоедушностi, дурити себе й молодше поколiння байками про власну нi в чому неповиннiсть? Ба нi: неповинними були тiльки тi, хто чесно витримав советську тюрму.