Мандрівки близькі і далекі

…Пiсля рiздвяних вакацiй навчання в гiмназii не було: до Коломиi наближався фронт, нiмецько-мадярськi вiйська мали намiр спинити свiй стрiмливий вiдступ над Прутом.

Агонiя нiмецькоi окупацii на Прикарпаттi, як i будь-де, була страшною. гестапо лютувало: сотнi людей, забраних заручниками, знайшли свою смерть в пiщаних ямах на еврейському кладовищi. У Грушевi карателi забрали перевiзника Семена – сильнющого парубка, який однiею рукою орудував жердиною, тручаючи чайку проти течii.

Чомусь хотiли взяти його живим, а що був дужий i, напевно, не дався б легко в руки нiмакам, перебранi в цивiльне гестапiвцi покликали його до перевозу й стягнули з чайки арканом. Вiдтодi люди переходили Прут убрiд навiть пiд час льодоходу… Будинок гiмназii нiмцi забрали пiд вiйськовий лазарет, гiмназисти розiйшлися по домiвках.

Був то час цiлковитоi свободи й затишшя у Трачi. Нiякоi влади не iснувало, проте люди жили мирно мiж собою, ото й тiльки наробили шкоди, що повирубували – коби хоч на будову, а то на паливо – камеральнi дубовi й буковi лiси, котрi й досi як слiд не вiдродилися.

Надходила весна. Якось у лiсi я надибав вихудлу кобилицю – припленталася до наших мiсць, певне, з мадярського фронту, що наближався до Коломиi; мадяри залишали в лiсах коней i обози зi снарядами i вцiджувалися з рiзних дорiг у лiйку Вербiзького мосту в передгiр’i Карпат.

Сивка в нас давно вже не було, його забрали нiмцi, й нам без коня було дуже сутужно. Сухоребру кобилицю я вiдгодував вiвсом, вона швидко поправлялася й ставала гарною, не гiршою за Сивка, лише що каштановоi мастi: моя Росiнанта була кавалерiйським рисаком, я це зрозумiв, коли вона понесла мене охляп толоками, i я насилу ii зупинив. Це був мiй кiнь, i я любив його не менше, нiж батько Сивка, клав гарну морду собi на плече й годував з руки хлiбом… Тiльки один гандж мала Росiнанта – була некована, i я весь час мрiяв роздобути десь пiдкови.

Це були марнi мрii – ковалi залiза не мали.

Весна заповiдалася рання, вже й трава зазеленiла, й Росiнанта мала що гризти на межах; погода ставала все ласкавiшою. Прутом зiйшли льоди, й рiка змiлiла: казали люди, що в гумаках можна перейти убрiд.