Подорожі Лікаря Дуліттлa. Запалення вогню

З численними перепрошуваннями Лiкар пояснив Довгiй Стрiлi, що, коли вони не заперечують, ми б надали перевагу приготованiй рибi.

Уявiть собi наше здивування, коли з’ясувалося, що великий Довга Стрiла, такий обiзнаний в природничих науках, не знае, що означае слово «приготований»!

Полiнезiя, яка сидiла на лавi мiж Джоном Дулiттлом i мною, потягла Лiкаря за рукав.

– Я скажу вам, що тут не так, Лiкарю, – прошепотiла вона, коли вiн нахилився, щоб його вислухати. – Цей народ не мае вогню! Вони не знають, як розкладати багаття.

Подивiться навкруги, уже майже темно, а нiде в усьому селищi не видно жодного вогника. Це безвогоннi люди!

Третя глава

Вогонь

Тодi Лiкар поцiкавився у Довгоi Стрiли, чи вiн знае, що таке вогонь, пояснивши йому запитання за допомогою картинок, намальованих на скатертинi зi шкiри оленя. Довга Стрiла розповiв, що бачив таку рiч, вона виривалася з вершин вулканiв, але нi вiн, нi будь-хто з попсiпетелiв не мае уявлення, як вона утворюеться.

– Нещаснi пропащi язичники! – пробурмотiв Бампо.

 – Тодi й не дивно, що старий вождь помер вiд холоду!

У цей момент ми почули голосiння на входi до куреня. Обернувшись, побачили заплакану маму-iндiанку з немовлям на руках. Вона сказала щось iндiанцям, але ми не могли цього зрозумiти. Довга Стрiла пояснив, що дитина захворiла, i мати хоче, аби бiлий Лiкар спробував i вилiкував ii.

– О господи! – простогнала Полiнезiя менi на вухо. – Точно, як у Паддлбi – пацiенти з’являються посеред обiду. Що ж, одне тiльки добре: вся iжа сира, так що нiчого все одно не може вихолонути.

Лiкар оглянув дитя й вiдразу ж установив, що воно було страшенно застуджене.

– Вогню, вогню! Ось що йому потрiбно, – вигукнув вiн, повернувшись до Довгоi Стрiли. – Це те, що вам усiм потрiбно. У цього немовляти почнеться запалення легень, якщо його не тримати в теплi.

– Так, це правда. Але як зробити вогонь? – вiдповiв Довга Стрiла. – Звiдки його дiстати – ось у чому труднощi. Усi вулкани на цiй землi згаслi.

Тодi ми метнулися шукати по кишенях, чи не знайдуться якiсь сiрники, що пережили кораблетрощу.

Найкраще, що ми знайшли, – це два цiлих i одну половинку, i в усiх сiрку було змито солоною водою.

– Послухай, Довга Стрiло, – сказав Лiкар, – iснують рiзнi способи добути вогонь без сiрникiв. Перший: за допомогою лiнзи та сонячних променiв. Однак, з огляду на те, що сонце вже сiло, ми не можемо зараз його застосувати. Другий – це вертiти тверду паличку в полiнi з м’якоi деревини.