Подорожі Лікаря Дуліттлa. Запалення вогню

Це слово мовою iндiанцiв означае «люди плавучоi землi». На островi е два iндiанських племенi – попсiпетелi на цьому кiнцi i баг-джагдераги на iншому.

– А яке з племен бiльше?

– Баг-джагдераги, причому набагато. Їхне мiсто займае площу в двi квадратнi милi. Проте, – додав Довга Стрiла, i його гарне лице злегка спохмурнiло, – як на мене, то менi кращий один попсiпетель, анiж сто баг-джагдерагiв.

Новина про рятувальну операцiю, яку ми здiйснили, очевидно, випередила нас. Бо як ми пiдiйшли ближче до селища, то побачили юрми iндiанцiв, що сунули вперед, аби привiтати своiх друзiв i родичiв, яких вони вже не сподiвалися знову побачити.

Цi добрi люди, коли iм теж розповiли, що порятунок це справа рук незвичайного бiлого, який прибув на iхнiй берег, зiбралися усi навколо Лiкаря, тисли йому руку, плескали його по плечах i обiймали. А потiм вони пiдняли його на своi дужi плечi й понесли вниз по схилу до свого селища.

А там нас зустрiли навiть iще гостиннiше. Незважаючи на те, що з наближенням ночi сильно похолодало i люди до дрожу мерзли навiть всерединi своiх хижок, вони навстiж повiдчиняли дверi й вийшли надвiр сотнями.

Я й уявити собi не мiг, що в цьому маленькому селi може помiститися так багато народу. Вони юрмилися навколо нас, усмiхаючись, i киваючи, i махаючи руками; а коли Довга Стрiла розповiв iм у деталях усе, що ми зробили, то стали вигукувати дивнi спiвучi фрази, котрi, як ми припускали, були словами вдячностi й хвали.

Потiм нас провели до новiсiнькоi трав’яноi хатки, чистоi й запашноi всерединi, й повiдомили, що вона наша.

А шiстьом дужим iндiанським хлопцям наказали бути нашими слугами.

Коли ми йшли через селище, то помiтили дiм, бiльший за решту, який стояв у кiнцi головноi вулицi. Довга Стрiла показав на нього й сказав, що це був дiм Вождя, але тепер вiн спорожнiв – бо ще не вибрали нового вождя, який би замiнив померлого.

Усерединi нашого нового дому приготували бенкет з рибою i фруктами. Бiльшiсть найважливiших людей племенi вже розсiдалися за довгим обiднiм столом, коли ми зайшли.

Довга Стрiла запросив нас зайняти своi мiсця й пригощатися.

Це ми зробили з великою радiстю, бо всi були голоднi. Однак ми були водночас i здивованi, i розчарованi, коли виявилося, що риба не була нi засмажена, нi зварена. Індiанцям же це, вочевидь, аж нiяк не здавалося ненормальним. Вони накинулися на рибу й наминали ii з явним задоволенням такою, якою вона була, – сирою.