Подорожі Лікаря Дуліттлa. На острові

Якiр менi в печiнку, яке нахабство!

– Чи не була б благоприйнятною порада, – промовив Бампо, – поки цей негiдник усе ще сонний, вдарити його по головi яким-небудь вагомим об’ектом i виштовхнути через iлюмiнатор у море?

– Нi. Тодi ми потрапимо в халепу, – заперечила Полiнезiя. – Ми зараз не в Джоллiджинкi, щоб ти знав. На превеликий жаль! А крiм того, нiколи в свiтi не було такого великого iлюмiнатора, щоб виштовхати цього здорованя. Тягнiть його нагору до Лiкаря.

Отже, ми вiдвели чоловiка до штурвала, де вiн з повагою торкнувся свого капелюха, вiтаючи Лiкаря.

– Ще один нелегальний пасажир, сер, – доповiв Бампо розважливо.

Я вже боявся, що бiдного Лiкаря трафить шляк.

– Доброго ранку, Капiтане, – прохрипiв чолов’яга. – Бен Бутчер, бувалий моряк, до ваших послуг. Я знав, що вам знадоблюся, а тому дозволив собi самовiльно пробратися на судно, незважаючи на докори сумлiння. Але я просто не змiг дивитися, як ви, нещаснi суходольники, вирушаете в таку подорож без жодного справжнього моряка, який би мiг вам помогти.

Ви б нiколи не повернулися додому живими, якби не трапився я. Ось погляньте лишень на свiй головний парус – верхнiй кут зовсiм не закрiплений. Перший порив вiтру, й усе ваше полотнище полетить за борт. Ну, тепер все гаразд, коли я тут. Дуже скоро у нас тут усе буде як на справжньому кораблi.

– Нi, не все гаразд, – вiдрiзав Лiкар, – усе якраз погано. І я зовсiм не радий зустрiти вас. Я сказав вам у Паддлбi, що не хочу вас брати. Ви не мали права сюди проникати.

– Але ж, Капiтане, – стояв на своему бувалий моряк, – ви не зможете керувати цим кораблем без мене. Ви нiчого не тямите в навiгацii. Ну ось погляньте лишень на компас: ви дозволили судну вiдхилитися вiд курсу аж на пiвтора градуса. Ви просто божевiльний, що намагаетеся здiйснити цю подорож сам-один, ви вже пробачте менi такi слова, сер. Та ви ж, ви втратите корабель!

– Послухайте, – перервав його Лiкар, i в його очах несподiвано з’явився суворий блиск, – втратити корабель для мене нiчого не значить.

Я вже втрачав кораблi ранiше, i це мене анiскiлечки не хвилюе. Коли я вирiшую пливти в якесь мiсце, я туди потрапляю. Це ясно? Я можу нiчого не знати про вiтрила й навiгацiю, але я все одно досягаю мети. Так от, ви можете бути найкращим моряком на свiтi, але на цьому кораблi ви просто звичайна й незаперечна халепа – дуже звичайна й дуже незаперечна. А я тепер збираюся зайти в перший-лiпший порт i висадити вас на берег.