Подорожі Лікаря Дуліттлa. На острові

Прощання страшенно неприемна штука, i я був радий, коли воно закiнчилося i ми пiднялися на корабель.

Нас трохи здивувало те, що ми не побачили в натовпi Меттью Магга. Ми були упевненi, що вiн прийде, i Лiкар мав намiр дати кiлька додаткових iнструкцiй щодо корму для тварин, яких ми залишили в будинку.

Нарештi пiсля тривалого тягання й волочiння ми пiдняли якiр й вiдв’язали безлiч швартувальних канатiв. І тодi «Кроншнеп» почав потихеньку рухатися вниз по рiчцi разом iз вiдпливом, а люди на набережному мурi гукали нам i махали хусточками.

Ми буцнули одне чи два iнших судна, поки вибралися на головну течiю, а на одному крутому поворотi рiчного русла застрягли на кiлька хвилин на грязевiй мiлинi. І хоча люди на березi, схоже, були дуже стривоженi через цi пригоди, Лiкар не виказував нi найменшого занепокоення.

– Такi дрiбнi неприемностi трапляються i пiд час найретельнiше органiзованих подорожей, – заявив вiн, перехилившись через борт i виловлюючи своi черевики, якi загрузли в грязюцi, коли ми зiштовхували корабель з мiлини.

 – Керувати вiтрильником набагато простiше, коли ти вже вийшов у вiдкрите море. Там немае так багато дурацьких штук, об якi можна буцнутися.

Вихiд у вiдкрите море, коли ми нарештi проминули невеличкий маяк в устi рiчки й виявилося, що з суходолом нас нiщо бiльше не пов’язуе, став для мене справдi великим i прекрасним вiдчуттям. Усе було таким новим й iнакшим: тiльки небо над тобою та море внизу. Цей корабель, який мав стати нашим будинком i нашою вулицею, нашою домiвкою i нашим садом на так багато майбутнiх днiв, здавався таким маленьким серед цих безкраiх вод, та водночас таким затишним, надiйним i безпечним.

Я роззирнувся навколо i зробив глибокий вдих. Лiкар був за штурвалом i вiв корабель, який тепер приемно поринав i пiдстрибував на хвилях. (Я спочатку очiкував, що в мене почнеться морська хвороба, i страшенно зрадiв, коли виявилося, що ii немае). Бампо отримав доручення спуститися вниз по трапу й приготувати всiм нам обiд.

Чi-Чi змотував канати на кормi i складав iх в акуратнi купки. Моею роботою було закрiпити всi предмети на палубi, так щоб нiчого не перекочувалося по нiй, якщо погода зiпсуеться, коли ми вiдiйдемо подалi вiд землi. Джип стояв попереду на носу судна, нашорошивши вуха i пiднявши вгору носа, – непорушний, наче скульптура, вiн своiми зiркими досвiдченими очима пильно стежив, щоб не напоротися на якiсь уламки, що трапляються в морi, пiщанi мiлини та iншi небезпеки.