Сторінка з книги

Та все те було дрiбницею, порiвнюючи з скарбами, що лишились недоторканими в чотирьох помешканнях гробницi й можуть достатньо характеризувати iхнього колишнього власника.

Оповiдаючи про Тут-Анк-Амона, нiяк не можна поминути його попередника, з яким тiсно зв’язана Тут-Анк-Амонова доля. Був це «великий еретик» фараон Ехн-Атон (з грецька звуть його Аменофiс IV-й[13 - Деякi вченi (напр[иклад], теперiшнiй проф[есор] празького ун[iверси]тету F. Lexa) звуть його Аменготепом. Dr. F. Lexa. Nаbozenskа literatura Staroegyptskа, 1921.

Kladno ?najdr.]), що володарював у Єгиптi перед Тут-Анк-Амоном, а – може – був навiть його батьком.

Ехн-Атон переняв у спадщину землю Кемi в хвилинi найповнiшого ii розквiту й могутности, але сiв на трон 15-лiтнiм юнаком, немiчним на сухоти та епiлепсiю, й накоiв Єгиптовi чимало шкоди. Отримавши владу над великою краiною, Ехн-Атон мало цiкавився справами зовнiшнiми, а всю свою хворобливу енергiю скерував на боротьбу з iснувавшими в тодiшньому Єгиптi церковними та нацiональними традицiями.

Головним же чином, увесь час свого панування присвятив на те, щоб звалити найповажанiшого египтянами бога – Амона Тебанського.

Конец ознакомительного фрагмента.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (https://www.litres.ru/natalena-koroleva/storinka-z-knigi/) на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.

Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.

notes

Примечания

1

Коли я печу такий хлiб, то додаю ще трошки цукру, чого напевно не робила Марта, бо тодi ще не було цукру, додаток якого сприяе швидчому й досконалiшому пiднесенню тiста.

2

Див. статтю проф[есора] О. Терлецького в ж[урналi] «Життя i Знання», ч. 4 (16) з 1929 р. (Прим. редакцii).

3

«Пильно обробляе вона вбогий садочок.

Їй вже тринадцять лiт, та не мае жадного знання (освiти)».

4

Мiсто в серединi Францii.

5

Для розвитку суспiльного смаку було б потрiбним утворити «музей несмаку», котрий бiльше навчав би громадянство смаку, як музеi мистецькi.

6

Вважаеться, що богинi Ізидi (та хто може з певнiстю сказати, чи лише iй, а не ii ще давнiшим попередницям?!) приписують також винахiд навмисного посiву збiжжя для збирання зерна.