Силует

Приходили будити Сфiнкса i люди мудрi-скриби, i вченi, що папiрусовi, – i вояки, i полководцi, що мечевi – життя свое на службу офiрували. Приходили й такi, що вазi та мiрам, продаючи в крамницях, себе вiддали. І тi, що плугами орючи, богам служили. І аж четверо було (серед прихожих) таких, що вiнець Обох Земель[9 - Обох Земель – тобто Горiшнього й Долiшнього Єгипту.] та берло сiмох народiв носили.

Перший iз тих (чотирьох) був Озирис-Аменемхет. Володар мудрий, що за основу могутности Землi Кемi вважав багатства та скарби.

Це вiн перший був, що мудрiстю (людською) вимiряв високiсть вод Нiльських у повенi iхнiй та в добi, коли вони вiдпливають. То був (вiн же), що призначив береги озеровi Моери, i силою волi власноi та працею люду свого в берегах тих затримав води слухнянi. Вiн же й ту славну i таемну схованку Льо-перогунт, що греки малобожнi у варварськiй мовi своiй «Лябiринтом» називають, – збудувати звелiв. І в нiй сховiв хитрих, задь великих та ходiв пiдземних, укритих i таемних звелiв зробити багато-багато. І там збирав вiн скарби великi, сторожу з жерцiв-аскетiв побожних настановивши. Знав бо, мудрий, що нiчим, анi всiма скарбами Ло-пе-ро-гутну пiдкупити iх не було можна, бо ж i скарб найдорожчий – життя власне – вони нi за що мають, а цiнностi земнi погiрдливо топчуть.

Так, отже, вночi потаемно приступив був фарао Озирис-Аменемхет мудрий до Володаря Пустинi й словом «ЗОЛОТО», що в його могутнiсть вiн вiрив глибоко, – промовленим тричi, хотiв вiн збудити Сфiнкса.

Але непорушно у простiр дивився вiдвiчний Камiнний Володар. Не пiднеслись вii йому, серце не озвалось у грудях кам’яних, i не глянув вiн на фараона. Тiльки подихом вiтру з пустинi кинуло купу пiску, нiчого не вартого, пiд ноги Аменемхетовi. І розгнiвався вельми фарао на ту вiдповiдь глузливу й уразливу на його найлiпше слово. І на знак великоi погорди своеi до Володаря Пустинi звелiв поставити iншого Сфiнкса бiля Танiту. І сьогоднi кожен на власнi очi може бачити того другого неправдивого Неба.

Правдивий же стояв непорушно й дивився на простiр i час, байдужий до того, як минали роки за роками, як змiнялись володарi за володарями, як вiдходили з Землi Кемi до богiв несмертних фараони, мандрiвкою своею земською втомленi.

І от, на трон Земель Обох вступила Гатасу, володарка могутня i славна, Гором улюблена, самою Гатор[10 - Гатор – богиня кохання, весни, радости.] вигодована.