Силует

Вiн написав гострий в’iдливий вiрш на Магомета-Гасана, переодягся в скромну одежу ченця-дервiша, покинув усi статки-маетки й подався в мандри, наказавши свiй вiрш передати султановi за 20 день.

Ясна рiч, Магомет-Гасан вислухав на цей раз без насолоди твiр Фiрдусi й казав його за всяку цiну пiймати. Та Фiрдоусi був уже в Мазандеранi, краiнi, що належала до иншого володаря й була не лише багата, сильна i славна, але була й пiд опiкою джiнiв, тобто духiв, ворожих людству. Отож коли б Мазандеран не був «краiною джiнiв», Магомет-Гасан без довгих мiркувань вислав би був на неi свое вiйсько.

Та, видко, Абул-Касимовi не дуже було приманливе життя в Мазандеранi, хоч i оспiвав вiн цей край у чудовiй пiснi, вiдомiй пiд назвою «Пiснi мазандеранського джiна». Тим то поет швидко покинув Мазандеран i подався до Багдаду.

Багдадський калiф (володар) Кадер-Бiлах приняв славного спiвця з великою пошаною. Тут Фiрдусi написав кiлька своiх поезiй, а мiж ними i славнозвiсну поему – «Юсуф та Зюлейка», що е iсторiею Йосипа Прекрасного та Путифарки, званоi в коранi[19 - Коран, арабське слово, – свята книга магометанiв, вона мiстить у собi науку Магомета.

] Зюлейкою. Та довго всидiти в гостинному Багдадi Абул-Касим не мiг. Султан Магомет довiдався про мiсце його пробування й вимагав вiд Кадер-Бiлаха вiддати йому «ворога», а якщо нi – загрожував вiйною. Магомет-Гасан був дужчий за Кадер-Бiлаха, та для останнього було б безчестям «видати», тобто зрадити свого гостя. Тому Фiрдусi, щоб не наражати калiфа на небезпеку, помандрував далi.

Опинився вiн у краiнi – Кугiстан. Володар ii Назир-Лек приняв поета не менш гостинно, нiж i багдадський калiф. Та, видко, був цей Назир-Лек меткий чоловiк, бо не тiльки викрутився вiд вiйни, але й помирив Абул-Касима з Магометом-Гасаном. Це вможливило Фiрдусi прожити останнi роки у свойому рiдному мiстi. Там вiн i помер у 1020 роцi, досягши глибокого вiку.

* * *

Поховали поета в його власному саду. Але магометанський духовник не дозволив на належнi молитви над могилою «еретика» Фiрдоусi, що оспiвував i вихваляв «релiгiю свiтла». Аж уночi побачив вiн дивний сон: нiби вiн пiднявся на небо i приступив до брами раю. Там побачив «райського» поета, що походжав у зеленому одягу, як у свому власному садку. Здивований шейх[20 - Шейх, арабське слово, – наставник магометанського монастиря.