Вода з каменю. Саксаул у пісках

Старець стояв, поки не стихли дзвони, а потiм пiшов, викидаючи вперед палицю, голосно розмовляючи сам з собою:

– Але чому менi докоряють, що я не подав Ісусовi води? Хiба я вже був тодi, коли Христос нiс хрест на Голготу? Я ж нiчого не пам’ятаю – нi роду, нi племенi… Чому мене називають Вiчним жидом? Хто я е?

Вiн заклав руки з палицею за спину i йшов, вельми стривожений думками.

Церковнi i костельнi дзвони стихли разом. Очищенi молитвою прихожани розiйшлися по домах, i в мiстi настала коротка обiдня тиша, дуже коротка: мiсто квапилося вiдсвяткувати недiлю, бо недiля – раз на тиждень.

Напевно, хтось вiдпочивав i тихо – у кiмнатi чи на лавочцi у дворi, можливо, таких була й бiльшiсть, але нiхто iх не бачив; обличчя недiльного мiста визирало з шинкiв, кав’ярень, льокалiв i ресторацiй.

На Льоншанiвцi, що розповзалася тiсними вуличками з прилiпленими до них халупками аж до Кайзервальдiвського узгiр’я, у корчмi «Пекелко» бавився ремiсний люд. Музика грала бiля входу, бо в буфетнiй кiмнатi було глiтно, – тут забавлялися тiльки льоншанiвцi, а зайшлим та ще й охочим до спiдничок миттю виганяли амура з голови: ламалися в рурку цилiндри i пiд акомпанемент «pacierza»[15 - «Отче наш»; тут: лайка.

] зальотники вилiтали стрiмголов на брук; у другiй кiмнатi «Пекелка», яка називалася чомусь читальнею, грали в карти i в шахи, а вболiвальники за пiдказки й пiдрахунки ходiв заробляли собi на тютюн або на гальбу пива.

На Мазурiвцi аж гудiла вiд жовнiрських пiдков кнайпа «Пiд голубками»; у льокалю панi Скшинськоi на площi Галицькiй пили вино приiжджi шляхтичi-земляни; у брудному заiздi «Пiд тигром» над Полтвою грали в преферанс греко-католицькi священики; в ресторанi «Пiд трьома гаками» на Францiшканськiй збиралися адвокати, фактори й купцi для дiлових розмов; до редутових залiв на плацi Каструм з’iжджалися на бал панi зi своiми дочками, яким пора виходити замiж: кожен кавалер, який мав у кишенi золотого, мiг прийти сюди на оглядини; Жорж Гофман у своему «Hotel de la Russie» [16 - Руський готель (фр.

).]дозволяв танцювати непристойний танець – вальс, а хто бажав тiлесних утiх i мав тридцять крейцерiв, той iшов до закладу Карла Тiрра, що за Пороховою вежею.

І тiльки до касино Гехта, одноповерхового будинку, що пишною колонадою виходив до Єзуiтського городу, напудренi камердинери пiдвозили в каретах, запряжених короткохвостими кiньми, справжнiх панiв.