Вода з каменю. Саксаул у пісках

Ставши спиною до парубiйкiв, вiн викаблучував перед музикантами вишуканi «па» i кнiксени, насвистуючи якусь циганщину, – певно, в такий спосiб просив заакомпанувати йому до спiву, а що музики понуро мовчали, незнайомець, вимахуючи рукою, мов диригент, сам затягнув популярний романс:

Над рiкою Ебро у тихому смутку

Молода циганка спiвала…

Один з парубiйкiв, а був це коваль Йосип з Круп’ярськоi, схопив непоштивого приблуду за комiр i чомусь на подив усiм – бо ж на руках у нього репалася шкiра вiд кручених, переплетених, гудзуватих м’язiв, – полетiв пiд кущi бузку так легко, немов вимолочений снiп з току, вiд одного лише поруху лiктя нахаби.

– Мiхал! – скрикнув коваль, пiдводячись. – Мiхал Сухоровський, щоб мене шляк трафив! Мосьцiпанове, ви що, не впiзнали? Та ходи ж сюди, дай писка, Мiську францоватий!

– Сервус, Юзю! Господи, та я ж не знав, що це ти лоскочеш мене в потилицю, – обняв приблуда коваля.

Отаман клепарiвських волоцюг Мiхал Сухоровський, атлетичноi будови бевзь, який мав надмiру багато дивацтв, бо i ремiсникiв велiв не зачiпати, i жебрацькi пiснi для якоiсь мари записував, ще й для театру склав вiршами п’есу «Ганнуся з Погулянки», скинув цилiндра i розкланювався перед парубками, а з буфетноi кiмнати i з читальнi висипалися на подвiр’я дiвчата, шахiсти й картярi, обступаючи свого улюбленця, який розпродував льоншанiвськiй публiцi бльочки[18 - Бiлети.

] на гальорку – всього по дванадцять крейцерiв, а насмiятися там можна було на цiлий гульден.

Сухоровський витягнув з нагрудноi кишенi свити пачку проштемпльованих папiрцiв i, тримаючи в руцi перевернутого дном униз цилiндра, затереферив:

– Ану швидше, моi любi, бо пiду на Хорунщизну, там давно мене чекають, швидше, бо в музикiв пальцi закоцюбли! – Вiн обходив публiку з цилiндром, в який падали, брязкаючи, мiдяки, i приговорював: – Niech pan Fredro wiersze kleple, a my jego zone…[19 - Хай пан Фредро клепае вiршi, а ми його жiнку… (Пол.

)], плюнь на аристократа, харкни на барона, най вони ходять на його вистави i хроплять у порожньому залi, а ми натiшимося нашою Ганнусею з нашоi Погулянки, ану розхапуйте бльочки, а як мiсць не стане, сiдай на балюстраду, звiшуй ноги вниз i стережися полiцая.