На нашем сайте вы можете читать онлайн «Вода з каменю. Саксаул у пісках». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Классическая литература, Литература 20 века. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Вода з каменю. Саксаул у пісках

Автор
Дата выхода
26 мая 2020
Краткое содержание книги Вода з каменю. Саксаул у пісках, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Вода з каменю. Саксаул у пісках. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Роман Іваничук) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Роман Іваничук (1929—2016) – відомий український письменник, лауреат багатьох літературних премій, серед яких Національна премія України ім. Т. Шевченка. У його творчому доробку близько двадцяти історичних романів, якими письменник заповнює білі плями в нашій історії, розповідає про видатних українських діячів минулих років.
Роман «Вода з каменю» присвячений Маркіяну Шашкевичу (1811—1843) – українському поетові, релігійному та громадському діячеві, натхненникові національного пробудження Галичини, засновникові нової української літератури у Західній Україні. Автор розповідає, як Шашкевич захищав право на існування української мови, виступав за її рівноправність з польською мовою, робив усе, щоб зберегти рідну культуру. Його справу продовжив Іван Вагилевич (1811—1866) – герой роману «Саксаул у пісках».
Вода з каменю. Саксаул у пісках читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Вода з каменю. Саксаул у пісках без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Це порятувало на якийсь час Сухоровського i його компанiю, шеврони похвалили за це отамана, а потiм самi злодii не були з того радi, бо Мiхал усе рiдше задумував нiчнi вилазки на щедрi грабунки, а про деннi – на базарах – уже й слухати не хотiв; спаскудився отаман тим дурним театром, розпродував бльочки на Хорунщизнi та Льоншанiвцi, а волоцюги без нього були геть безпораднi.
Сухоровський сидiв у крiслi, дивився на заставлену декорацiями сцену, де нинi мало вiдбутися таке миле глядачам i йому самому дiйство, i вiдчув у серцi велике вдоволення, що зробив це, що трохи дав замореним роботою людям iнакшоi недiльноi втiхи, нiж горiлка i вино; сам же тiеi втiхи не мав нiколи або ж збирав тiльки крихти – вiд iнших; таке було його життя, що хоч сядь та й плач, а тепер, через цю кляту холеру, ще гiрше буде.
Не хотiв нiчого згадувати, нi за чим не жалiв, хiба тiльки за тим, що довго або й нiколи вже не сидiтиме тут, у цьому крiслi в передньому рядi, i аж тепер утямив, що тiльки цьому гмаховi[35 - Будинковi (пол.
І чого ж то так? Чого – так?.. Адже життя починалося зовсiм iнакше – i, може, я був би нинi не гiршим, нiж Фредро, а таки не гiршим, Фредро знае тiльки аристократiв, а я i панство знаю, i простолюд.
Нi, таки нiчого не хотiв згадувати. Завтра йому за нинiшню гранду надiнуть бранзолети; не могли впiймати його на дiлi, всиплять йому тепер за все разом.
Їде жовнiр вулицею, не зайшло ще сонце,
Виглядае дiвчинонька в кватирку-вiконце.
– Добрий вечiр, панi моя, прийми мене на нiч,
А я тобi з серця свого вiддам «на добранiч».
– Злiзь iз коня, жовнярику, та прошу до хати.
Поговоримо з тобою, заки прийде мати.
Летить ворон чорнокрилий та летячи кряче,
Не едная дiвчинонька за жовнiром плаче…
Сухоровський наспiвував пiсню, яка мала нинi прозвучати зi сцени, вона була довга i хотiлося ii спiвати всю до кiнця, та почув серед тишi вкрадливi кроки, схопився – це лямури! – кинувся до сцени, там, над колосниками, в даху отвiр… Але почув голос i спинився.
– Це я, Мiхале Сухоровський, директор театру… – Камiнський зупинився поодалiк, похитав головою. – Що ж ви наробили, негiднику? – Пiдiйшов ближче, сiв у те крiсло, де сидiв Мiхал, i бiдкався: – Це ж вам не Клепарiв, а театр.









