На нашем сайте вы можете читать онлайн «Вода з каменю. Саксаул у пісках». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Классическая литература, Литература 20 века. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Вода з каменю. Саксаул у пісках

Автор
Дата выхода
26 мая 2020
Краткое содержание книги Вода з каменю. Саксаул у пісках, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Вода з каменю. Саксаул у пісках. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Роман Іваничук) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Роман Іваничук (1929—2016) – відомий український письменник, лауреат багатьох літературних премій, серед яких Національна премія України ім. Т. Шевченка. У його творчому доробку близько двадцяти історичних романів, якими письменник заповнює білі плями в нашій історії, розповідає про видатних українських діячів минулих років.
Роман «Вода з каменю» присвячений Маркіяну Шашкевичу (1811—1843) – українському поетові, релігійному та громадському діячеві, натхненникові національного пробудження Галичини, засновникові нової української літератури у Західній Україні. Автор розповідає, як Шашкевич захищав право на існування української мови, виступав за її рівноправність з польською мовою, робив усе, щоб зберегти рідну культуру. Його справу продовжив Іван Вагилевич (1811—1866) – герой роману «Саксаул у пісках».
Вода з каменю. Саксаул у пісках читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Вода з каменю. Саксаул у пісках без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
У своiй безкорисливостi вiн був подiбний до найодержимiших сподвижникiв совiстi: вiд природи надiлений здатнiстю у всьому знаходити радiсть, вiн бачив довкола себе людей, ущемлених бiднiстю, голодом, холодом, хворобами i вiд того опечалених, а що сам почував себе завжди щасливим, намагався утiшити iнших.
Правда, тi бiднi були багатшi вiд нього, голоднi – ситiшi, хворi – здоровiшi, але ж вони не знали, що комусь живеться ще гiрше, i, певне, тому печаль сушила iх обличчя, тож Ясьо Сакрамент, якого сам Господь вiдокремив вiд журби, окутавши оптимiстичним мороком його душу, веселив людей, вiд юрби не вiдокремлених, i всюди, де мiг, намагався дати iм дрiбку тiеi радостi, якоi вони самi в життi вiдшукати не могли.
По недiлях, натiшивши зранку бравурною пiсенькою хлопчакiв i промарширувавши з ними вiд Руськоi вулицi до Єзуiтського костелу за полком воякiв, вiн у засмальцьованiй магерцi, в подертому кафтанi i в тяжких вiд латок черевиках заходив до кнайпи «Унтер цвайундфiрцiг», яка мiстилася на Ринку поруч з Венецiянським палацом, виймав з-пiд пахви саморобну скрипку, яку завше носив iз собою в дерев’яному футлярi, ставав у кутку i, спрямувавши кудись вдалеч зiр iз замрiяною паволокою, грав надривнi циганськi мелодii, що мов пазурами роздирали розм’яклi вiд вина й горiлки серця клiентiв, а були ними ремiсники, безробiтнi й повii, а також баришники, якi займалися замовленнями, наймом i звiдництвом.
Ясьо зовсiм не намагався розпачливою циганщиною розжалобити чи засмутити людей: вiн знав, що вони втiшаться, коли iхнi серця роздере солодкий бiль i витече з них сукровиця печалi, – аж тодi люди будуть здатнi сприймати веселу музику, бачити великi й добрi, вже розпаволоченi очi Яся i брати з них його радiсть.
У низькiй i довгiй залi кав’ярнi, обставленiй попiд стiни високими дубовими столами, за якими можна тiльки стояти, було ще порожньо, людськi торги в новорiчний день не вiдбувалися, тротуар бiля венецiянського лева теж пустував, до кав’ярнi зiйдеться посполитий русинський люд аж увечерi – помаланкувати. Ясьо цигикнув смичком, зазиваючи клiентiв: скучно було стояти самому в порожнiй кнайпi.









