Казка про поросятка Робінзона

Бо сходи були занадто стрiмкими й слизькими для будь-кого, хто не вмiв триматися на ногах так добре, як коти. Сьюзан збiгла вниз хутко й легко. Усього було сорок три сходинки, затиснутi мiж високими заднiми стiнами будинкiв, так що були вони досить темними й брудними.

Запах канатiв i смоли, а також сильний гамiр долинали знизу. А в самому кiнцi сходiв була вже набережна й причали, що розташувалися поруч iз внутрiшньою гаванню.

Якраз був вiдплив, води не було, i судна вiдпочивали на брудному мулi.

Кiлька кораблiв були пришвартованi поряд iз причалами, решта стояли на якорi з внутрiшнього боку хвилерiзу.

Бiля сходiв саме вивантажували вугiлля з двох закiптюжених вуглевозiв, якi називалися «Гойда Гоп» iз Сандерленда i «Брик Геп» з Кардiфа. Вантажники бiгали по палубi з тачками, повними вугiлля, крани переносили ковшi з вугiллям з кораблiв на берег i висипали його з гучним грюкотом i стукотом.

Далi вздовж берега iнший корабель пiд назвою «Фунт свiчок» завантажувався рiзним крамом.

Тюки, бочки, ящики, барила – усi види товарiв вiдправлялися в трюм. Матроси й портовi вантажники щось гукали, ланцюги дзвякали й брязкали. Сьюзан чекала нагоди, щоб просковзнути повз шумну юрбу. Вона дивилася на бочку з сидром, яка крутилася й гойдалася в повiтрi, доки ii з берега перетягали на палубу «Фунта свiчок». Рудий кiт, який розсiвся собi на такелажi, також спостерiгав за бочкою.

Канат тягнувся через шкiв, бочка, розкачуючись, опускалася на палубу, де на неi вже чекав матрос.

– Обережно! Бережiть голову, молодий паничу! Вiдiйдiть з дороги!

– Кув?, кув?, кув?! – пророхкало мале рожеве порося, метнувшися геть по палубi «Фунта свiчок».

Рудий кiт на такелажi простежив очима за маленьким рожевим поросям. Рудий кiт на такелажi перевiв погляд на Сьюзан, що стояла на березi. Рудий кiт пiдморгнув iй.

Сьюзан було дивно бачити свинку на борту корабля. Але iй треба було поспiшати. Вона прокладала собi дорогу вздовж набережноi помiж вугiлля, i кранiв, i чоловiкiв, якi котили перед собою вiзки на колесах, i гамору, i запахiв.

Вона проминула рибний базарчик, i ящики з рибою, i сортувальнi рибнi столи, i бочки, якi жiнки наповнювали оселедцем i сiллю.

Чайки пiкiрували вниз i кричали. Сотнi рибних ящикiв i тонни свiжоi риби завантажувалися в трюм невеликого пароплава. Сьюзан була рада, коли натовп нарештi залишився позаду, по значно коротшому прольоту сходiв вона спустилася на берег зовнiшньоi гаванi.