На нашем сайте вы можете читать онлайн «Чорт зна що. Запропаща душа». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Чорт зна що. Запропаща душа

Автор
Дата выхода
10 декабря 2019
Краткое содержание книги Чорт зна що. Запропаща душа, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Чорт зна що. Запропаща душа. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Антология) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Книга «Чорт зна що. Запропаща душа» – унікальна антологія, присвячена найпопулярнішому персонажеві української мітології – чортові. Тут представлені найцікавіші твори нашої літератури, де діє ця лиха, хитра, підступна, а деколи кумедна, добродушна і навіть добра істота, яка інколи ще й здатна на шляхетні вчинки і палке кохання.
Багато матеріалов упорядник розшукав у рідкісних виданнях, невідомих і недосяжних для широких кіл читачів, на яких тепер чекають несподівані і захоплюючі відкриття.
До книжки увійшли твори Іоаникія Галятовського, Левка Боровиковського, Олекси Стороженка, Пантелеймона Куліша, Ганни Барвінок, Юрія Винничука та багатьох інших. Чимало з них перекладено зі староукраїнської, російської, польської та латинської мов.
Чорт зна що. Запропаща душа читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Чорт зна що. Запропаща душа без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Кажуть, що того вогню, що займеться вiд грому, нiяка сила людська загасити не може. Але людину, мабуть, так уже створено, що ii навчити важко: не встигне вибратись з одного грiха, а тут уже лiзе в другий! Та й самому Бурдюговi була вже кара за роботу в свята. Раз у недiлю вiз сiно. Тiльки, що ж? На половинi дороги – баюра. Погода була суха, дощу не було з тиждень; i вiн же сам не далеко, як годину тому, iхав цiею самою дорогою, i не було баюри. Нiчого робити: Бурдюг повернувся назад, склав сiно i тодi проiхав додому вже по-сухому.
Проте цю подiю Бурдюг хутко забув, i минулого року на Зеленi свята надумався згребти накошене до свят сiно. Було це на четвертий день свят. Поснiдавши добре вареникiв i пампушок, що лишилися вiд учорашнього дня, вiн запрiг у воза пару коней (Бурдюг був собi козак заможний) i поiхав до себе на хутiр. Ввечерi, коли за коловотором стало вже видно порох вiд череди, що поверталася з поля, а крiзь неi чути було ляскання довгого батога i знайоме гукання чередника, вся парахвiя, в якiй жив Бурдюг, вражена була дивним явищем.
Смутний i невеселий приiхав Бурдюг додому, сiв у кiнцi стола й замислився. Маленький син його, довiдавшись, що приiхав батько, вбiг до хати верхи на дрючковi, але помiтивши, що батько сердитий, не насмiлився гратися, як звичайно, поставив свого безногого коня, боязко пiдiйшов до батька й мовчки заглядав йому у вiчi, немов випрохуючи ласки. Батько взяв його на руки.
– Багато, тату, бджоли наносили меду? – спитала дитина.
– Багато, – вiдповiв батько, i нi слова.
Замовкла й дитина, бачивши, що батько щось надто задумався. Незабаром смерклося. Дали вечерю, i коли запашна пара борщу дiткнулась його нюху, Бурдюг почав поглядати веселiше й нарештi сказав:
– Ну, жiнко, тепер я й сам не буду i дiтям закажу працювати в свято.
І став розповiдати ось що:
– Їду, – каже, – я на хутiр. Вже минув i Гостру Могилу, i Кривоносовi Ночви; в’iжджаю у свiй лiс; аж наздоганяю двох чоловiкiв. Дивлюся: знайомi люди, макiвськi козаки.











