Арканум

Інакше я звелю лiтописцям викреслити вас iз усiх хронiк. По вас не залишиться й згадки. Ви розчинитесь у просторi й часi.

Кобиздох насторожився.

– Ну, такоi пiдступностi я вiд вас не чекав.

– А ви що собi гадали? І будьте певнi – анi я, анi моi наступники думки не змiнять. Ви ще по своiй смертi поживете кiлька рокiв в анекдотах i на тiм кiнець. Але нашi нащадки вивчатимуть iсторiю по писаних джерелах, а не по анекдотах.

Кобиздох зблiд, i пiт проступив на його мудрому чолi. Вiн зiтхнув i промовив з покорою:

– Гаразд, вiднинi я проповiдуватиму новi iдеi.

«Штани – основа порядку. Істина – в штанах. Життя коротке, а штани довгi».

На цьому король i Кобиздох потиснули одне одному руки. Король повернувся до свого палацу, замкнувся у спальнi, роздягнувся догола i востанне продефiлював перед дзеркалом.

З книжки «Арканумський бестiярiй»

Трабакан

Це щось схоже на великого ящура. У висоту ця тварина сягае вам до пояса, а в довжину яких три метри. Трабакан зелений i пухирчатий.

В його пухирцях полюбляють проростати польовi квiти, особливо незабудки, тому йому дуже легко злитися з лугом, де вiн, власне, й живе.

Голос у нього пронизливий, схожий на свист батога. Коли вiн кричить, усi жаби замовкають i насторожено слухають, або не слухають, бо його крик паралiзуе iх. Тепер Трабакановi нiчого не залишаеться, як споживати iх у неймовiрнiй кiлькостi. Але на загальнiй фаунi це не вiдображаеться, бо жаби в Арканумi розмножуються iз шаленою швидкiстю. Бувае, правда, що коли-небудь жаб забракне, i тодi Трабакан починае жерти усе пiдряд – траву, намул, кущi, навiть камiння.

В цей час на очi йому краще не потрапляти – зжере й не моргне.

Один дядько, що косив траву, побачив Трабакана саме в такий момент, коли той був голодний. Трабакан пiдповз до дядька i розкрив пащеку. Але дядько був не в тiм’я битий i застромив йому туди косу. Яке ж було його здивування, коли Трабакан з насолодою тую косу схрумав. Дядько кинувся навтьоки. Але Трабакан був прудкiший.

Полювання на Трабаканiв заборонено. Правда, нiхто на них i не полюе, бо вони нi на що не годящi. М’ясо iхне не iстiвне, в’язке й гiрке, а шкура дуже хутко розм’якае i розлазиться. Зрештою, я й не чув, щоб коли комусь вдалося вполювати Трабакана. Це просто неможливо. Стрiли вiн ловить ротом i ковтае. Ну, а мечi i списи тут i взагалi нi до чого. Але полювання заборонено. Мабуть, для порядку. А порядок арканумцi цiнують над усе. Так само, як i Трабакани.