Каторжна

– Пiдождить, пiдождить – ось я зараз, – одмовляла Галя i знов кидалась до печi, але не надовго, бо раз-по-раз то брат, то сестра скиглили, що iм або «носа треба втерти», або «почухати, бо щось куса», або ще чого iншого. І Галя втирала носа, чухала там, де свербить, або ще чим iншим удовольняла дiтей…

* * *

Сумно тягнеться день.

Батько то ввiйде в хату, то знов пiде, – видко, що вiн не знайде собi дiла. Вiн i не говорить нiчого, бо все, про вiщо не забалака, нагадуе i йому, й дiтям велику втрату.

Дiти – теж смутнi-невеселi – не граються навiть. Одарка витягла була черепок iз своiми ляльками i почала iх садовити на лави. Вона хотiла гулятись так, як i ранiше: мати пустила дiтей у лiс по ягоди, там iх напав вовк – ледве втекли. Вона вже почала була казати за дiтей:

– Мамо, пустiть нас…

Але те слово «мамо» знов нагадало iй забуте на хвилину власне горе, i вона голосно заплакала, кинула ляльки й залiзла на пiл у куток.

Галя поралась, нагодувала дiтей снiданням, потiм обiдом, – батько не iв нiчого.

По обiдi Василько пiдiйшов до батька, що сидiв на лавi й мовчки думав своi невеселi думки.

– Тату! – почав вiн, учепившися йому за руку. – Тату!

Його личко зробилось одразу якесь поважне, зовсiм не так, як у дитини.

– Що, синку?

– Тату, Галя нам тепер мамою буде, – промовив хлопець, показуючи на сестру.

– Буде, буде! – шепотiв батько, ледве вдержуючися, щоб знову не заплакати.

– Вона – як мама, – знов розказував хлопець, – вона кулешику наварила, вона вдягла мене…

– Так, синку, так, – вона тобi все зробить, а ти не плач, грайся – все буде…

* * *

Уже повечеряли.

Сумно повечеряли – перша вечеря без матерi. Старий батько лiг на печi, дiти й собi почали лягати.

– Галю, роззуй мене! – прохав Василько, сидячи на полу i простягаючи до сестри вбуту ногу.

– Зараз, Васильку, зараз!

– Галю, а менi спiдницю скинь, а то затяглась вузлом, так не розв’яжеш! – озивалась Одарка.

І Галя, не можучи подужати руками, зубами починала розв’язувати затягнений вузол.

Та таки послалися й пороздягалися; Галя повкладала й повкривала дiтей.

– А ми, Галюсю, не хочемо спати, – розкажи нам казочки! – прохали вони.

– Про трьох сестер та про калинову сопiлочку, – додавала Одарка.