Оріон Золотий. Театр (збірник)

В катiвнi мого сина спородила,

Надiю ту, якою ми жили

І вимрiяли, Вiра спородила.

Життя iй лицемiри обiцяли

І злочин готували, хижий злочин.

І досi в мене серце палахкоче,

Вже чверть столiття мое серце стогне,

Коли бодай на мить я уявлю,

Що сталося в гестапiвськiй катiвнi.

Було синочку кiлька днiв од роду!

До нiжки столу прив’язав гестапiвець

Маленьку душу, Вiру ж бо до лiжка

Залiзного безжально прип’яли.

Фашисти познущались над дружиною —

Вона ж була красунею чарiвною

З гарячими циганськими очима.

Гестапiвець пiднiс дружинi сина

Пiд тi згвалтованi i непокiрнi очi.

Допитувався, хто керуе ними.

«А ненависть!» – вiдповiли тi очi.

«Смертельна ненависть!» – вiдповiли вуста,

Запеченi, змордованi до краю,

І нiмо знов мовчали, нiмували.

Закатували сина за мовчання.

А Вiрi викололи дивнi карi очi

Й повiсили там, у дворi тюрми.

Це сталось саме тодi,

Коли я був поранений пiд Ржевом.

Простреленi у мене груди,

А декiлька осколкiв досi

Сидять в моiх легенях i пiд серцем…

Коли звiльнили рiдний наш район

Вiд окупацii, приiхав я додому,

Дiзнався про лиху трагедiю.

Я слухав допити

Отого полiцая-зрадника,

Що видав iх i був при катуваннях.

І втiк вiд помсти

Фашистський офiцер.

Лишилось в пам’ятi моiй

Лиш прiзвище його – Функе, Франц Функе.

Та ще оця в кишенi, гляньте,

Його сiмейна фотографiя…

Вчитель дiстае з кишенi маленький бiлий конвертик, виймае звiдти фото i пропонуе подивитись присутнiм.

Вчитель

І от, як попiл Клааса

Стукоче в груди Тiля Уленшпiгеля,

Так ця сiмейна фотографiя

Серце мое палить щомитi,

Нагадуе менi кожноi митi,

Що в свiтi е фашизм.

Нiколи не затьмариться в свiдомостi

Цей моторошний злочин звiра-нелюда.

Голос iз хору

Багато з нас, iз старших вчителiв,

Даруйте, що вас так перебиваю,

Пiзнало на собi катiвнi таборiв,

Багато вистраждало – то чи ж варто

Концентруватись на страхiттi, Вчителю?

Так можна вчадiти од жахiв.

Хiба не досить вже, колего?

Головуючий

Не перебивайте. Це ж не гречно.

Та й досить лиховiсна ця iсторiя.

Даруйте, прошу вас, продовжуйте.

Вчитель

Концентруватись на страхiттi – нi.

Концентруватись на пам’ятi – iнше це.

Ось що газети пишуть нинi:

Закiнчився у Кiлi, в ФРН,

Суд над есесiвцем Рiделем,

Творцем «полiпшеноi» душогубки.