Оріон Золотий. Театр (збірник)

Голос iз хору

Чи не здаеться вам, колего,

Не за адресою тут деякi емоцii?

Вчитель

Я декiлька разiв уже бував

В Нiмеччинi Демократичнiй.

І коли вперше я ступив

На землю на нiмецьку,

Коли заглянув я уперше

У синi очi пiонерiв-тельманiвцiв,

Менi зiтхнулося з полегшенням:

Це – новий свiт, це – свiт соцiалiзму.

Сама непримиреннiсть до фашизму

У всiх його субстанцiях…

Гуманнiсть справжня

Полягае в тому,

Що треба комунiстом бути всюди —

І в економiцi, i в науцi,

І в душi людськiй.

Коли учитель не прийде у душу,

Тодi чия вона буде, душа?

І неможливо бути гуманiстом,

Коли не маеш до фашизму ненавистi,

А вiн це зна, як щупальця пускати.

У цьому ваша вища компетентнiсть.

І ще хотiв би я наголосити

Ось на такому, друзi дорогi:

Виховуючи людянiсть, i чуйнiсть,

І почуття людськоi гiдностi,

Не можна забувати нi на хвилю:

Фашистськi вбивцi,

Що надлюдьми себе проголосили,

Теж всi дiтьми були.

Теж радiли сонцю.

Теж листи писали i сповiдались

Своiм коханим матерям.

Теж наречених нiжно обiймали,

Оте розпрокляте все – теж, i теж, i теж,

Садист отой, убивця,

Що голову дитячу

Розбив об кам’яну стiну,

Вiн же голубив, гладив по голiвцi

Свого синочка,

Донечку свою, —

На фото – ви вже бачили його, —

З яким нiколи я не розлучаюсь,

Вiн же не сам – вiн вiрний сiм’янин

Із дiтками двома й дружиною.

І взагалi – нема гуманностi абстрактноi,

Нема людяностi поза боротьбою,

Шаленою борнею полiтичною,

Яка заповнюе всi нашi днi по вiнця.

Людину можна справжньою назвати,

Коли вона людей насправдi любить —

Це Ленiновi золотi слова.

До серця людського навiки

Перепинити доступ звiра – ось в чiм змiст

Покликання учителя, колеги.

Головуючий

Спасибi вам, шановний наш колего,

За щиру сповiдь, що ми тут почули, —

Ця сповiдь йшла вiд глибини душi.

Тепер ми знаем, звiдки сили брали ви,

Щоб так прожити ув однiм життi

Життiв багато, повно i натхненно.

Хай радiсть супроводжуе вас всюди!

А ми вам поклянемось, наш колего,

Обпечений жорстокою вiйною,

Що нас веде iдея комунiзму,

Яка в кровi вже клекотить у нас.

Ми всi, антифашисти i борцi,

Вчимось iз ваших книг – вони нам радiсть

Пiзнання найдорожчого в людинi:

Народження людини в малюку.

Приймiть подяку! До новоi зустрiчi!

Нiмецькi колеги розходяться.