Оріон Золотий. Театр (збірник)

Є насолода хвороблива – йти по гранi,

Пройтись по гострiм лезу бритви,

Раз, два, а потiм iншого й не треба,

Все iнше вже стае буденним, нецiкавим,

Затягуе у цей бездонний вир —

І лише iнколи ось так свiтлiе,

Тодi знов кидаешся в авантюри.

Об заклад я побився з хлопцями —

Помру, а все ж дiстануся до вас.

Бо в мене на свободi

Синок росте, тож втiк я перш до нього.

І вже я був у нього, вже зустрiвся.

А пiсля нього – вже до вас дорога,

Дорога задля сина, для дитини.

Дружина Вчителя

А скiльки йому? И де вiн?

Бляха-Муха

Йому десятий рочок.

Так от. Щоб по порядку. Тож тепер

Про найстрашнiше. Ви менi повiрте!

Це найлихiше у моiм життi.

Це ж бо не те, що ваш школяр

За пташку пережив, чи за шпаргалку.

Я iх просив: не убивайте, хлопцi!

Я вiдмовляв iх – не послухали.

Таки його убили по-звiрячому.

А потiм убивця сам того не витримав —

Наклав на себе руки. На судi

Я приголомшений був, все мовчав.

Все iншi говорили – все на мене.

Усi вони давно уже на волi,

Попереду у мене ж – цiла прiрва!

Знадвору чути шум машини. Заходять дружинники з мiлiцiонером, з ними – Чухно.

Мiлiцiонер

Даруйте, добрий вечiр, Вчителю!

Ви знаете, хто це такий?

Вчитель

Це мiй знайомий – Бляшкевич.

Мiлiцiонер

Вiн вже тiкае п’ятий раз.

Вiн батька убивав i вбив

Учителя – пенсiонера, нумiзмата.

Все через грошi…

Вчитель

Уперше чую, щоб учителя

Вбивали через грошi.

Бляха-Муха

От бачите, який я!

Зверху наче правда, та нема

Тiеi правди всерединi. Годi!

Берiть мене. Я вже готовий!

І ще найголовнiше. Ось адреса.

Ось фото. Це дружина. Це синок.

Дружина вже готова, дайте згоду,

Щоб син мiй вчився тут, у Павлищанах,

У вашiй школi. А то вже бiда!

Безбатченко вiн. Забiяка лютий.

Всiх колошматить – Мухамед Алi!

Боюсь, щоб не зломився хлопчик,

Вiрнiше, щоб на звiрствi не застиг.

Ви розумiете?

Вчитель

Ви напишiть менi.

Даю вам слово забрати сина.

Забирае у Бляхи-Мухи фото i адресу.

І обiцяю вам достоту,

Як ви менi розповiдали,

Все написати у Верховну Раду.

Бляха-Муха

Нi, не за тим я прошкував до вас,

За чим – сказав! На цьому досить.

Спасибi, що не погребували

Моiм високим товариством,

Тож пробувайте у здоров’i, Вчителю!

Прощавайте!

Виходить. За ним – дружинники з мiлiцiонером.