Оріон Золотий. Театр (збірник)

Хiба для цього треба розуму?

Дитина буде нас лише боятись,

Ми ж, вихователi, наглядачами будем,

Як буде дiяти лише покара,

Ми звiльним вихованця нашого

Од муки найсвятiшоi – од совiстi.

Йому тодi залишиться едине,

Як цьому Блясi-Мусi, аристократу, —

«Места не столь отдаленные».

Коли ж ми здатнi, як поряднi люди,

Як справжнi вчителi, на самокритику

Лиху, нищiвну, може, i нещадну,

То i таке сказати не завадить:

Важкi дiти – це дiти, од яких

Ми, дорослi, ми, вчителi,

Ухилились, вiдштовхнулись, вiдмовились.

Дiти, яким ми не знайшли

Нi часу, нi серця, нi совiстi.

Коли дитина шукала нас,

Ми займались нiкчемною белiбердою.

Важкi дiти – це дiти, яких ми зрадили!

Вчитель знову хапаеться за серце. Дружина кидаеться до нього, вiн вiдсторонюе ii i йде до дверей.

Я зараз… зараз… я на хвилю!

Ти, рiдна, побудь iз гостем —

Так негречно вийшло.

Вчитель виходить.

Дружина

Ви знаете, вiн дуже хворий.

Та не дай вам боже

Йому про це сказати.

Вальтер

Рани вiйни?

Дружина

Рани вiйни i рани…миру.

Вiн все сприймае серцем.

Та й перетруджений до краю.

Неможливо його вiд столу вiдiрвати.

Вальтер

Вiтання Вам вiд Суханова.

Теж запальний.

Дружина

А його антипод – Мещерський?

Вальтер

Лаштуе на Павлищани гармати.

Дружина

Хоча б не зараз! Бачите, який вiн!

Боюсь за нього. Вiн же, як дитина,

Так вiрить у безмежнiсть сил своiх,

Вони ж у нього вже – на волосинцi…

Хлiб i стаття Мещерського

Учительська.

Вальтер

Украiна – це хлiб. Так в уявi моiй

Вона поставала. А тут,

У школi у вас, iз хлiба усе

Починаеться. Звiдки i як

Прийшло вам це в голову?

Дивне питання. Та все найпростiше —

Найважче. Дуже ж просто це —

З хлiба почати. Нiхто ж не почав. Ви!

Вчитель

От диво дивне. Наче все i знав,

Наче знав тисячу лiт.

Та саме тодi осяяло, освiтило.

Якось у школу завiтав дiдусь

Іван Степанович Савчук —

Пастух колгоспний лiт пiд дев’яносто.

Старий витягнув з-за пазухи

Маленький вузлик.

Розгортае хустину бiлу.

Бачу – хлiб засохлий,

Черствий i мацаний вже перемацаний.

«Ви знаете, що це таке?

Так, хлiб-то хлiб, але який?

Я, як i ви, не вiрю в Бога,

Та називаю хлiб святим.

А ви, учителi, про це забули.

Що ж це виходить?

Чотири внуки в мене,

Чотири лютих розбишаки.