Оріон Золотий. Театр (збірник)

Всi – вашi учнi, цi моi кровинки.

Якось приходжу ввечерi iз поля

І застаю iх за таким заняттям:

Шпурляють вгору цей черствий шматок

І з дерева збивають хлiбом грушi.

Забрав я хлiб. Стоять передi мною,

Схилили голови, перезираються.

Я iм кажу вже з притиском:

Таж вiн святий – цей хлiб!

В нiм пiт, мозолi в нiм – а ви,

Ну, бешкетники, цiлуйте по одному!

Пiдходить кожен; я його за вуха,

Та добре натягнув, до слiз таки.

Пiшли вони – заплакали вiд болю,

А не вiд сорому, вiд сорому я плакав,

Коли вони бомбардували грушу

Уже не хлiбом, а таки ломаччям.

Подумайте лишень: це ж що таке?

Хiба ж то дiти виростуть людьми,

Як в них до хлiба та нема поваги?

Чому ж це вашу школу не турбуе,

Щоб хлiб був для дитини дорогий,

Немов саме життя, мов мати рiдна?»

Так присоромив мене Іван Степанович.

Пройшли роки, та й досi ще лежить

У мене в шафi камiнець-сухар.

Вчитель дiстае з шафи бiлу хустину i розв’язуе ii – черствий хлiб на долонi.

Ось воно звiдки почалося.

Помер старий, дивлюсь на цей сухар —

І бачу очi строгi i тривожнi.

І почалось вiдтодi – стали дiти

Хлiб сiяти самi. Це вже традицiя.

Заходить Мар’яна. Вона стурбована.

Мар’яна

(звертаючись до Вчителя)

Вас просять вийти.

Вчитель

Гаразд. А я саме почав

Про свято Першого хлiба

Гостевi розповiдати. Мар’яно!

Це ж вам з руки.

Ви ж саме третiй клас ведете!

Вчитель виходить. Мар’яна сторожко позирае на Вальтера, потiм хоче зав’язати хлiб в хустинку, але з хвилювання бере одну з газет, що лежить на столi.

Мар’яна

Я маю вам про свято розповiсти.

А чи усе спочатку?

Вальтер

Ви чимось схвильованi? Що сталось?

Мар’яна

Анiчого. Отож спочатку —

Як ми вирощуемо власноручно хлiб.

Колгосп нам видiлив дiлянку —

Пiв класноi кiмнати розмiром.

Засiяли озимою пшеницею.

Весною учнi чергували,

Од горобцiв оберiгали, од курей,

А восени, тепер, коситимем самi —

В нас е косилочка маленька.

Самi його i обмолотим

На дитячiй молотарцi,

Насипемо зерно в мiшок,

Пiднiмемо всiм класом на причеп

І гайда до млина – молоти…

Мар’яна дивиться на газету, в яку хотiла загорнути хлiб старого Савчука, i оторопiло кидае Вальтеровi слова:

Дивiться, i тут ця стаття:

«Хто бореться, а хто проповiдуе!»

Вальтер

Яка стаття?

Мар’яна

Стаття Мещерського. Даруйте!

Мене просили,

Щоб я вам не казала, ви ж бо – гiсть.