Оріон Золотий. Театр (збірник)

Вчитель

Менi, старому, вже п’ятдесят другий,

І мушу сказати ось таке:

Не вал цей страшний, вiн – органiчний,

Не ранне дозрiвання нас лякае,

Але безсилля наше в оцю пору,

Коли життя квiтуе i буяе,

Коли паруеться весна з весною,

Ми лиш дратуемось чи рота роззявляем.

Де ж наша мудрiсть? Тонкiсть наша де?

Наш такт – безсилий,

Мудрiсть наша – куца.

Звичайно, сексуальне виховання

Потрiбне.

Але ж як забути

Про виховання мудростi любовi!

Тут йдеться i про чистоту дiвочу,

І про вiдповiдальнiсть юнака.

Яке б життя було красиве, цiльне

І вiяло б пахучою гармонiею,

Якби ж то всi дiвчата й юнаки

Кохання мудрiсть осягнули!

Так, саме мудрiсть,

А не зблиск миттевий,

Що враз спаруе й миттю розпаруе.

Мар’яна

В театрi нашому шкiльному

Йде репетицiя мiкровистави

«Казка про любов» за текстом

Вчителя. Вальтере,

Я вас запрошую.

Хор, пiдготуватись!

Вальтер

Я з радiстю. Не знав,

Що ви i п’еси пишете, а ви,

Мар’яно, ще й режисер.

Вчитель

Та бавимось потроху. Але хочу

Закiнчити розмову нашу.

Навчитися людина може

Будови найвеличнiшi споруджувати,

Космiчнi кораблi найкращi,

Човни пiдводнi атомнi,

Коли ж вона любити не навчиться,

Все ж дикуном залишиться, i годi.

Освiчений дикун в сто разiв

Страшнiший неосвiченого.

І найстрашнiшi прорахунки нашi:

За все, за все вiдповiдае вчитель.

Й за прорахунки матерi природи,

Й за бога, як колись сказали б.

Входить «Бог».

Мар’яна

Давайте, не соромтесь.

Це наш гiсть Вальтер Функе iз НДР.

А це – театр наш. Бог. Адам i Єва.

Архангел Гавриiл. Це – хор.

Хор – двое дiвчаток i двое хлопцiв виступають наперед. Всi сiдають, тiльки Мар’яна намагаеться дати лад виставi.

Хор

Коли ще бог творив цей бiлий свiт,

Навчив зорю родити вiн зорю,

Навчив вiн квiтку народити квiтку

І дерево навчив родити дерево,

Усе живе продовжувало рiд.

І бог послав мужчину й жiнку в поле,

Мужчина був Адам, а жiнка – Єва,

І бог навчив iх будувати хату,

Мужчинi дав лопату бог у руки,

А жiнцi дав вiн мiрочку зерна.

«Бог» виводить «Адама» i «Єву». «Адам» з лопатою, «Єва» з мiрочкою зерна.

«Бог»

Живiте i продовжуйте свiй рiд.

А я пiду собi по господарству.

Прийду десь через рiк аж – подивлюсь,

До чого ви догосподарювались.

«Бог» виходить.