Оріон Золотий. Театр (збірник)

Марксистський гуманiзм у вихованнi —

Ось в чому суть його!

Хай не лякають перехрестя нас!

Не завжди переконливi нехай

Дорожнi знаки, ми ж першопрохiдцi,

Та напрямок се ж головний.

Адже, скажiть менi, колеги юнi,

Хiба ж таки не з цього,

Хiба ж не з розумiння й спiвчуття

До чужого життя, до болю чужого,

Не з намагання зробити його

Справою свого життя,

Хiба не з спiвчуття активного

До пригноблених,

Хiба не з протесту проти принижень людей

Вирiс могутнiй

Комунiстичний рух?

Хiба не в цьому, друзi, найвищий прояв

Морального апофеозу людини?!

Входить учасник Хору з газетою.

Учасник хору

Газета «Правда»:

«Придивiться уважнiше, що характеризуе стиль роботи директора Павлищанськоi середньоi школи. Педагогiчний труд його знайшов визнання в науцi, вiдзначений урядовою нагородою… Свiй вплив на педагогiчний колектив, на учнiв вiн здiйснюе як полiтичний, iдейний наставник, спираючись перш за все на свiй моральний авторитет i високу викладацьку майстернiсть.

Особистий приклад – найдiевiший iнструмент виховання».

Ще один учасник Хору – з червоною папкою в руках.

II учасник хору

«Шановний Вчителю!

Райком КП Украiни i виконком районноi Ради депутатiв трудящих палко вiтають Вас, вiдомого педагога i вченого, в день Вашого п’ятдесятирiччя! Вшанування Вашого дня народження майже збiгаеться з присвоенням Вам високого звання Героя Соцiалiстичноi Працi. Ми гордимося, що Ви, син простого хлiбороба, ставши учителем, повсякденно збагачували своi знання теорiею марксизму-ленiнiзму, наполегливо вивчали педагогiчну спадщину Коменського i Песталоццi, Ушинського i Макаренка, Калiнiна i Крупськоi, самi виросли у видатного вченого-педагога, члена-кореспондента Академii педагогiчних наук СРСР, талановито збагачуете радянську педагогiчну науку своiми працями з теорii i практики навчання i комунiстичного виховання школярiв.

За 32 роки Вашого керiвництва Павлищанська середня школа перетворилась в педагогiчну лабораторiю всiеi краiни. До думки славного Вашого педагогiчного колективу, до Вашоi думки прислухаються вчителi Болгарii, Польщi, НДР, Куби, Чехословаччини та iнших краiн народноi демократii…»

Виходить Душа-Хлопець з Хору.

Душа-Хлопець

Я – Душа-Хлопець,

Всi в мене – друзi, я у всiх – друг.

Тому – кум, тому – сват.

З тим у карти грав,

Тому – кроля бiлував,

Бач, як музика виграе, наче своя.

А що з Учителем я дружив,

То це навiть кури павлищанськi знають.