Оріон Золотий. Театр (збірник)

Себе вiн пересилив, вижив, викрутився,

А хто себе пiдважить – то мужчина!

Що потiм? Двадцять лiт життя!

І тридцять книг життя!

І тисячi випускникiв! Мiльйони!

Психологiчний семiнар

Участь беруть: Вчитель, Дружина Вчителя. Вальтер, Мар’яна, Хор Учителiв, Павлик, мати Павлика, Оксана, Сидорук.

Вчитель

Заняття семiнару незвичайне.

Незвичайний кричущий факт,

Який ляже в його основу.

Тема: «Вiдповiдальнiсть учителя».

До мене лист прийшов – i ось вiн тут,

Живий вiн перед вами.

Виходить з Хору мати Павлика.

Мати

Я – Мати Павлика Пiщаного.

Вiрнiше, була я матiр’ю,

Тепер уже не мати.

Як можна бути матiр’ю того,

Кого уже нема…

До вас пишу листа,

Бо десь же хтось та мусить

Сказати iй, учительцi,

Все те, на що безмовна я, нiма.

А чи тут винна я i просто хочу

Тягар немилосердний свiй

На плечi скинути чужi?

Та я не можу, просто я безсила

Мовчати зараз i в своiм мовчаннi

Втопитись. Є ж «Товариство

Рятунку на водах».

Рятунку мовчазних»? Хто його президент?

Я – iз мовчазних, я тону в мовчаннi,

Я хочу мовчки спитати вас,

Бо вчила я сина, як вчили ви, Вчителю,

Може, менi не мовчати, може, слово мое

Комусь при нагодi стане

І хтось не потоне… в мовчаннi.

Вчитель

Так, ви не мовчiть.

Найлихiше – мовчання.

Мовчання замордувати може.

Ословтесь! Лишiть мовчання каменю.

Мати

Павле, виходь.

Виходить з Хору хлопець рокiв шiстнадцяти.

Мати

Ось вiн який у мене був.

Йому пiшов шiстнадцятий.

Вiн – хлопець скромний, соромливий

І справедливий. Вiн нiкому

Слова накриво не скаже.

Вiн нiкого не образить. Вiн…

Павлик

Мамо, ну досить! Не варто…

Мати

Я тишком-нишком милувалась ним.

Вiн – одинак у мене. Я – сама.

А знаете, як матерi однiй

Дитя довести до пуття.

Його все в приклад ставили

Сiм рокiв!

І на збори батькiвськi

Ходила я по щастячко саме.

Не був вiдмiнником, але приймач

Зробив менi.

Приходила до нас – вони дружили.

І от прийшла оця в дев’ятий клас —

І почалось! Усе перемiнилось.

І що не збори – все Павло й Павло!

Потолочили клумби – винен Павлик!

Жила учителька отут, недалеко,

Як класний керiвник щодня

До нас навiдувалась, наче на роботу.

Павлик i Оксана сидять бiля приймача. Мати поруч – в’яже. Входить Учителька.

Учителька

От бачите, вiн вiдстае,

А в них – амури.